¹ Господи! ти Бог мій; буду тебе прославляти, буду хвалити імя твоє; ти бо вчинив речі дивні; задуми давні спевнились; — так!

² Ти обернув міста в купу каміння, утверджені замки — в руїну; не стало вже чужинецьких палат у містї; повіки воно не відбудуєсь.

³ Тим тебе будуть потужні народи хвалити, а городи страшних народів боятись;

⁴ Ти бо був убогому захистом; охороною бідного тїсного часу в него, втечищем під хуртовину, й тїнню у спеку; бо лють гнобителїв дихала на них, мов буря об мур.

⁵ Як жару під засуху, так погасив єси буту ворогів; як жара густою хмарою, — так пригашена побіда переважників лютих.

⁶ І приладить Господь сил на сїй горі гостину для всїх народів із товстих страв, — гостину з шпігу в костях і з самих вин чистих;

⁷ І порве він на сїй горі покривало, що вкриває всї народи, — покривало, ще лежить на всїх племенах.

⁸ Потоптана буде смерть по всї віки, й повтирає Господь сльози з усїх лиць, і здійме ганьбу з свого люду по всїй землї; от як говорить Господь.

⁹ І скажуть того дня: Ось він наш Бог! на його ми вповали, й він спас нас! Ось він Господь, на його ми вповали, то й радуватись і веселитись мемо спаннєм його!

⁸ І рече Бог Ноягові та синам його з ним, глаголючи:

⁹ Ось я поставляю заповіт мій з вами і з вашим потомством по вас.

¹⁰ І з усякою душею живою, що з вами, з птаством і скотиною, і з усїм живим на землї, що з вами буде, з усїма, що повиходили з ковчега.

¹¹ І постановлю заповіт мій з вами: що нїяке тїло не вимре вже од потопньої води, і не буде вже потопу водного, щоб спустошити всю землю.

¹² І рече Господь Бог Ноягові: Ось вам знаменнє заповіту, що я дав між мною і вами і між усякою живою душею, яка єсть з вами в роди вічні:

¹³ Райдугу́ мою покладаю в хмарі, щоб вона була знаменом заповіту між мною і землею.

¹⁴ І станеться, як наведу хмари понад землею, що зъявиться веселка моя в хмарі.

¹⁵ І спогадаю заповіт мій, що постав між мною і вами, і між усякою живою душею в усякому тїлї: що не буде вже води потопньої на погибель усякому тїлу.

¹⁶ А буде райдуга моя в хмарі, і дивитись му на її, щоб спогадати заповіт вічний між Богом і землею, і між усякою живою душею і всяким тїлом, яке єсть на землї.

¹⁷ І рече Бог Ноягові: Се знаменнє вмови, що постановив я проміж мною і усяким тїлом, яке єсть на землї.

⁸ О скілько розумний чоловік, хвалять його, а переворотний серцем буде в погордї.

⁹ Лучше бути собі простим і заробляти на себе, нїж величати себе знатним, а не мати хлїба.

¹⁰ Праведний журиться й про життє скотини своєї, серце ж безбожних жорстоке.

¹¹ Хто поле своє порає, той має достаток хлїба, хто ж гає марно час, той розуму не має.

¹² Безбожний надиться на зло, немов полює, та корінь праведних держиться твердо.

¹³ Безбожний замотується в слова уст своїх; та праведник вийде з біди.

¹⁴ Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, і по вчинках рук його — нагорода йому.

¹⁵ Дурному шлях його здається простим, розумен же той, хто слухає поради.

¹⁶ Дурний досадує й зараз признається, розумний же мовчки скриває зневагу.

¹⁷ Хто говорить (на судї) те, що, знає, той говорить правду, у сьвідка же льживого — омана.

¹⁸ Инший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий — загоює.

¹⁹ Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний — на хвилину.

²⁰ Омана — в серцї в тих, що лихо замишляють; а радость у тих, хто мир совітує.

²¹ Праведному біди нїякої не буде, а в беззаконників нещастя буде повно.

²² Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден.

¹ But the souls of the righteous are in the hand of God, and there shall no torment touch them.

² In the sight of the unwise they seemed to die: and their departure is taken for misery,

³ And their going from us to be utter destruction: but they are in peace.

⁴ For though they be punished in the sight of men, yet is their hope full of immortality.

⁵ And having been a little chastised, they shall be greatly rewarded: for God proved them, and found them worthy for himself.

⁶ As gold in the furnace hath he tried them, and received them as a burnt offering.

⁷ And in the time of their visitation they shall shine, and run to and fro like sparks among the stubble.

⁸ They shall judge the nations, and have dominion over the people, and their Lord shall reign for ever.

⁹ They that put their trust in him shall understand the truth: and such as be faithful in love shall abide with him: for grace and mercy is to his saints, and he hath care for his elect.

¹⁵ But the righteous live for evermore; their reward also is with the Lord, and the care of them is with the most High.

¹⁶ Therefore shall they receive a glorious kingdom, and a beautiful crown from the Lord’s hand: for with his right hand shall he cover them, and with his arm shall he protect them.

¹⁷ He shall take to him his jealousy for complete armour, and make the creature his weapon for the revenge of his enemies.

¹⁸ He shall put on righteousness as a breastplate, and true judgment instead of an helmet.

¹⁹ He shall take holiness for an invincible shield.

²⁰ His severe wrath shall he sharpen for a sword, and the world shall fight with him against the unwise.

²¹ Then shall the right aiming thunderbolts go abroad; and from the clouds, as from a well drawn bow, shall they fly to the mark.

²² And hailstones full of wrath shall be cast as out of a stone bow, and the water of the sea shall rage against them, and the floods shall cruelly drown them.

²³ Yea, a mighty wind shall stand up against them, and like a storm shall blow them away: thus iniquity shall lay waste the whole earth, and ill dealing shall overthrow the thrones of the mighty.

¹ Hear therefore, O ye kings, and understand; learn, ye that be judges of the ends of the earth.

² Give ear, ye that rule the people, and glory in the multitude of nations.

³ For power is given you of the Lord, and sovereignty from the Highest, who shall try your works, and search out your counsels.

⁷ But though the righteous be prevented with death, yet shall he be in rest.

⁸ For honourable age is not that which standeth in length of time, nor that is measured by number of years.

⁹ But wisdom is the gray hair unto men, and an unspotted life is old age.

¹⁰ He pleased God, and was beloved of him: so that living among sinners he was translated.

¹¹ Yea speedily was he taken away, lest that wickedness should alter his understanding, or deceit beguile his soul.

¹² For the bewitching of naughtiness doth obscure things that are honest; and the wandering of concupiscence doth undermine the simple mind.

¹³ He, being made perfect in a short time, fulfilled a long time:

¹⁴ For his soul pleased the Lord: therefore hasted he to take him away from among the wicked.

¹⁵ This the people saw, and understood it not, neither laid they up this in their minds, That his grace and mercy is with his saints, and that he hath respect unto his chosen.

¹ Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба.

² Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо.

³ А вранцї: Сьогоднї непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете?

⁴ Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукає; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов.

⁵ Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба.

⁶ Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського.

⁷ Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба.

⁸ Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли?

⁹ Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлїбів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали?

¹⁰ анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали?

¹¹ Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського?

¹² Тодї зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської.

¹³ Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого?

¹⁴ Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків.

¹⁵ Рече до них: Ви ж як кажете? хто я?

¹⁶ Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.

¹⁷ І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси, Симоне, сину Йонин, бо тїло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі.

¹⁸ Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекольні не подужають її.

¹⁹ І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землї, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землї, буде розвязане на небі.

²⁰ Тодї наказав ученикам своїм, щоб не казали нїкому, що Він Ісус Христос.

²¹ З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.

²² І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі.

²³ Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.

²⁴ Рече тодї Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.

²⁵ Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.

²⁶ Що бо за користь чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив? або що дасть чоловік у замін за душу свою?

²⁷ Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тодї віддасть кожному по дїлам його.

²⁸ Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм.