² Підійміть знамено воєнне на верху гори, кликнїть голосно, махнїте рукою, щоб наступали на ворота сих вельмож!

³ Я дав приказ тим, що їх вибрав; я покликав сильних, щоб довершили гнїв мій, радїючи славою, яку даю їм.

⁴ Ось, окрик по горах, наче великої товпи людей, гомін зворушених царів та народів зібраних разом: Господь сил чинить перегляд боєвого війська!

⁵ Поприходили здалека, від краю неба — і Господь і знаряддя гнїву його, щоб збурити ввесь край.

⁶ О, ридайте, бо день Божий ближиться, — як опустошуюча сила рукою Всемогущого.

⁷ Тим то руки в кожного зомлїли, в кожної людини серце заниває.

⁸ Зжахнулись; судороги й болї схопили їх, нїби породїлю; стуманївши, глядить одно на одного, лиця в них зажарілись.

⁹ Наступає день Господень, день гнїву палкого, щоб обернути землю в пустиню й вигубити грішників на нїй.

¹⁰ Небесні зорі й сьвітила не дають із себе сьвітла; сонце, сходючи, темнїє, й місяць не сьвітить сьвітлом своїм.

¹¹ Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня; зроблю конець гординї пишних, і впокорю надутих гнобителїв.

¹² Я вчиню так, що люде будуть дорожші над золото чисте, і мужі дорожші над золото Офирське.

¹³ Тим то я потрясу небом, і земля порушиться з свого місця від гнїву палкого Господа Саваота в день палаючого гнїву його.

⁴ І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.

⁵ І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.

⁶ І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.

⁷ І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.

⁸ Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.

⁹ Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.

¹⁰ І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.

¹¹ І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се — оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.

¹² І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.

¹³ І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се — вид земний уже сухий,

¹⁴ А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.

¹⁵ І рече Господь Бог Ноягові, глаголючи:

¹⁶ Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.

¹⁷ І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.

¹⁸ І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.

¹⁹ Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.

²⁰ І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.

²¹ І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.

³¹ Праведного уста родять мудрість, язик же злющий буде витятий.

³² Праведного уста знають, що добре й гарне, уста же безбожних добро на зло перевертають.

¹ Невірна вага — се гидота у Господа; вірна вгодна йому.

² За гордощами приходить сором; де покора, там мудрість.

³ Щирим буде провідницею їх безвинність, а зрадливих погубить їх лукавість.

⁴ Богацтво не поможе в день гнїву, тільки правда спасе від смертї.

⁵ Правдивість рівняє праведному стежки його, безбожний же через свою безбожність гине.

⁶ Правдивого рятує з біди правда його, а беззаконників спіймає їх беззаконність.

⁷ Умре безбожний, мре з ним і надїя його, чого ждуть беззаконні, те з ними погибне.

⁸ Праведник спасеся з біди, а намість його попадає в неї безбожник.

⁹ Устами губить зрадник ближнього свого, та праведники рятуються своєю прозорністю.

¹⁰ Як праведним щастить, радується місто, а як безбожникам погибель, бувають веселощі.

¹¹ Словами добрими праведників росте у гору город, а устами безбожників занепадає.

¹² Недоумок висказує погорду ближньому свому, а розумний чоловік мовчить.

¹ Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти.

² Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу.

³ Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:

⁴ як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам?

⁵ Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві ламлють суботу, та й не винуваті?

⁶ Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви.

⁷ А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих.

⁸ Бо Син чоловічий — Він Господь і суботи.

⁹ І, пійшовши звідтіля, увійшов у школу їх.

¹⁰ І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його.

¹¹ Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її?

¹² Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу.

¹³ Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простяг, і стала вона здорова, як і друга.

¹⁴ Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його.

¹⁵ Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх,

¹⁶ та й наказав їм, щоб не виявляли Його:

¹⁷ щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи:

¹⁸ Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд;

¹⁹ не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях;

²⁰ приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги;

²¹ і на ймя його вповати муть погане.

²² Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його, так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив.

²³ І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?

²⁴ Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяє сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.

²⁵ Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.

²⁶ І коли сатана сатану виганяє, то роздїлив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?

²⁷ І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.

²⁸ Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.

²⁹ Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакує господу його?

³⁰ Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипає.

³¹ Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям.

³² І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому.

³³ Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познаєть ся по овощу.

³⁴ Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють.

³⁵ Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе.

³⁶ Я ж вам глаголю: Що за всяке пусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт суднього дня.

³⁷ Бо по словам твоїм оправдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся.

³⁸ Озвались тодї проти сього деякі з письменників та Фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від тебе ознаку бачити.

³⁹ Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукає, та ознака не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка.

⁴⁰ Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землї.

⁴¹ Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповідї Йониній; а ось тут більший од Йони.

⁴² Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землї слухати премудростї Соломонової; а ось тут більший од Соломона.

⁴³ Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить.

⁴⁴ Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши, знаходить її порожню, виметену й прибрану.

⁴⁵ Йде тодї, й бере до себе сїм инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.

⁴⁶ Ще ж промовляв Він до людей, аж ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.

⁴⁷ Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.

⁴⁸ Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої?

⁴⁹ І, простягши руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої!

⁵⁰ Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.