¹³ Бога сил небесних — його, як сьвятого, шануйте; його одного вам боятись, перед ним вам дрожати!

¹⁴ Він один ваше осьвященнє, та він камінь спотикнення та скеля згіршення обом домам Ізраїля; він сїть і западня осадникам Ерусалиму.

¹⁵ І багацько таких буде, що спіткнуться, впадуть — розібються, і запутаються в сїтї й будуть зловлені.

¹⁶ Завяжи ж се сьвідченнє, й запечатай обяв при учениках моїх.

¹⁷ От і надїюсь я на Господа, хоч він і закрив лице своє від дому Яковового, і я вповаю на його.

¹⁸ Ось я й дїти, що дав менї Господь як дороговкази та прообрази в Ізраїлї від Господа сил, пробуваючого на Сион-горі!

¹⁹ Коли радять вам: Питайте тих, що померших викликають, чарівників, шептухів та тих, що з черева говорять, — то ви одкажіть: Хиба ж народові не до свого обертатись Бога? хиба ж мерцїв про живих питати?

²⁰ Звертайтесь до закону та до обяву. А вони, — як не так говорять, як там сказано, то нема в них сьвітла.

²¹ І будуть блукатись по землї, гноблені й голодні; а в голодї будуть лютувати та царя свого й Бога свого дармо проклинати.

²² Поглянуть вгору, й позирнуть на землю, — а всюди горе, морок і густа темрява, й в темряву попадуть. Та не на все буде там темрява, де вона тепер така густа.

¹ Переднїйший час впокорив землю Забулонову й землю Нефталїєву; та пізнїйший звеличить приморську дорогу, за-Йорданську сторону, Галилею поганську.

² Люд, що в темряві блукає, зʼуздрить сьвітло велике; живучим в країнї тїнї смертної, сьвітло засияє.

³ Ти розмножиш народ, даси йому радощі великі; звеселиться він перед тобою, як веселяться, коли обжинки справляють, як радуються, коли здобич дїлять.

⁴ Бо ярмо, що його давило, й палицю, що його побивала, й тростину у гнобителя його — ти поторощиш, як за Мидияма.

⁵ Бо вся обув жовнїра й одежа, в війнї кровю злита, пійде на спаленнє, на жир огневі.

⁶ Бо хлопятко народилось нам — син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира.

⁷ Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Господа Саваота се вчинить.

⁹ Оце ж Ноягова й постань. Нояг був праведний чоловяга, без гріха між сучасниками своїми. Нояг ходив з Богом.

¹⁰ І появив Нояг три сини: Сема, Хама і Яфета.

¹¹ Земля ж попсувалась перед Богом, і сповнилась насильством земля.

¹² І споглянув Бог на землю, аж вона зопсувалась: бо зопсувало всяке тїло свою путь на землї.

¹³ І рече Бог Ноягові: Конець усякому тїлу прийшов перед мене: бо землю сповнено насильством од них. Оце ж хочу їх викоренити з землї.

¹⁴ Зроби собі ковчег із соснового дерева; гнїзда поробиш у ковчезї та й посмолиш його з середини і надвору смолою.

¹⁵ А зробиш ковчег тако: трох сот локот завдовжки ковчег, і пятьдесять локот завширшки, а трийцять локот заввишки.

¹⁶ Просьвіт зробиш у ковчезї і зведеш його в локіть угорі; двері ж у ковчезї зробиш із боку, а житла у два і у три поверхи робити меш.

¹⁷ Я ж оце наведу потоп, воду на землю, щоб вигубити всяке тїло, що є в її живий дух попід небесами, і все, що є на землї, повиздихає.

¹⁸ І поставлю заповіт (умову) з тобою: Ввійдеш у ковчег ти і синове твої і жена твоя і жени синів твоїх з тобою.

¹⁹ І од усякого живого і од усякого тїла по двоє од усїх уведеш у ковчег, щоб живими остались з тобою: самець і самиця будуть.

²⁰ Од усього птаства по роду, і од усякої скотини по роду, і од усього лазючого, що човгає по землї по роду їх; двоє од усякого ввійдуть у ковчег до тебе, щоб зостались живими. Ти ж возьми всякої харчі собі, щоб мали ви що їсти.

²¹ І вчинив Нояг усе, що заповідав йому Господь, і притьма так учинив.

¹ Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос?

² Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях;

³ Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:

⁴ Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!

⁵ Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі — розуму!

⁶ Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.

⁷ Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, — гидота устам моїм.

⁸ Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани.

⁹ Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули.

¹⁰ Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире;

¹¹ Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь.

¹² Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання.

¹³ Страх Господень — значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.

¹⁴ В мене рада й правда, я — розум, у мене сила.

¹⁵ Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість;

¹⁶ Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї.

¹⁷ Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене.

¹⁸ І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість;

¹⁹ Плоди мої лучші золота — золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла.

²⁰ Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками,

²¹ Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю.

¹ Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним.

² Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене,

³ І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись . І зараз очистилась проказа його.

⁴ І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.

⁵ А як увійшов Ісус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його,

⁶ й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся.

⁷ І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його.

⁸ Озвав ся же сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій.

⁹ Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить.

¹⁰ Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри.

¹¹ І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,

¹² а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів.

¹³ І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години.

¹⁴ І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасницї.

¹⁵ І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її; й вставши вона, послуговала їм.

¹⁶ Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих;

¹⁷ щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші.

¹⁸ Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік.

¹⁹ І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слїдом за Тобою, куди б Ти нї пійшов.

²⁰ Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнїзда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити.

²¹ Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого.

²² Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерцї свої.

²³ І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його.

²⁴ Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав.

²⁵ І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо.

²⁶ І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша.

²⁷ Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його!

²⁸ І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що нїхто не важив ся ходити дорогою тією.

²⁹ І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити?

³⁰ Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней.

³¹ А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий.

³² І рече до них: Ійдїть . І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче: коли се увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї.

³³ А пастухи повтїкали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих.

³⁴ І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його, благали, щоб вийшов геть із границь їх.