¹ І було за царя Юдейського Ахаза Йоатаменка, сина Озіїного, виступав Резин, царь Сирийський, та Факей Ремалїєнко, царь Ізраїлський, проти Ерусалиму, щоб його звоювати, та не здолїли його здобути.

² Як же сповіщено Давидовому домові: ось Сирийцї розтаборились в землї Ефраїмовій, тодї затремтїло в його й в його люду серце, як тремтить гаєве дерево перед вітром.

³ Господь же сказав до Ісаїї: Ійди на зустріч Ахазові, ти й син твій Шеар-Ясуб, на край водопроводу з верхнього ставу на Шаповаловому шляху,

⁴ Та й промов до його: Бувай обачен і спокоєн; не лякайсь і нехай не заниває в тебе серце перед оттими двома недогарками-головнями, дарма, що так лютує Резин із Сирийцями та з Ремалїєнком.

⁵ Сирия бо, Ефраїм та Ремалїєнко задумали проти тебе ось яке лихо:

⁶ Двиньмо проти Юди, та зворушмо його й звоюймо його, й настановимо над ним царем сина Табеїлового.

⁷ Та Господь Бог ось як говорить: Нїчо з того не буде й воно так не станеться;

⁸ Бо Дамаск — голова Сириї, а Резин — голова в Дамаску, а через шістьдесять і пять год Ефраїм перестане бути народом;

⁹ А Самария — голова Ефраїмова, а Ремалїєнко — голова Самариїна. Як ви не вірите, так і не остоїтесь.

¹⁰ І говорив далїй Господь Ахазові:

¹¹ Проси знаку собі в Господа, Бога твого, глибоко зпід землї, або високо знад землї.

¹² Ахаз же відказав: Не просити му й не буду Господа спокушувати.

¹³ Тодї сказав (Ісаїя): Слухай же, доме Давидів: Мало з вас докучати людям, щоб іще й мойму Богові докоряти?

¹⁴ Оце ж дасть вам сам Господь знак: Ось невинна дївиця почне в утробі та й породить сина, й дадуть імя йому Еммануїл (Бог із нами).

³² Як було ж Ноягові пятьсот год віку, появив Сема, Хама і Яфета.

¹ Як почали ж люде намножуватись на землї та понароджувалось дочок у їх,

² Тодї сини Божі, бачивши, що в синів чоловічих дочки хороші, брали їх за жінок, хто котору вподобав.

³ І рече Господь: Не буде мій дух переважувати в людинї до віку, бо вона тїло; дак нехай віку людського буде сто і двайцять год.

⁴ Були тодї на землї велетьнї, та й навпосьлї, як сини Божі горнулись до дочок чоловічих, а вони їм роджали. Се ті потужники, що з давнїх давен бували високо вславлені.

⁵ Як же побачив Бог, що ледарство людське було велике на землї, а люде дбають повсячасно тільки про лихе,

⁶ Дак жалкував Господь, що сотворив чоловіка на землї, тай журився тяжко.

⁷ І рече Бог: Вигублю чоловіка, що із землї, як чоловіка, так і скотину, і лазюче і летюче: бо взяла мене досада, що посоздавав їх.

⁸ Нояг же здобувся на ласку в Господа.

²⁰ Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;

²¹ На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.

²² Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:

²³ Бо заповідь — се твій сьвітильник, навчаннє — се сьвітло, дорога ж до жизнї — се докір і наука;

²⁴ Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої.

²⁵ Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її;

²⁶ Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу.

²⁷ Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє?

²⁸ Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі?

²⁹ Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини.

³⁰ Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;

³¹ А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє.

³² Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить.

³³ Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся.

³⁴ Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти;

³⁵ Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів.

¹ Сину мій! хорони слова мої, й заповідї мої ховай у себе.

¹¹ Бо й хто осьвячує і хто осьвячуєть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,

¹² глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі.

¹³ І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог.

¹⁴ Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,

¹⁵ і визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству.

¹⁶ Справдї бо не ангелів приймає, а насїннє Авраамове приймає.

¹⁷ Звідсїля мусїв у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людські.

¹⁸ У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.

²⁴ Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:

²⁵ Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

²⁶ Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,

²⁷ до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.

²⁸ І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.

²⁹ Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.

³⁰ І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.

³¹ І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.

³² Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:

³³ і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

³⁴ Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

³⁵ І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

³⁶ І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.

³⁷ Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

³⁸ Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.

¹ Побачивши ж народ, зійшов на гору, і, як сїв, приступили до Него ученики Його;

² і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:

³ Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.

⁴ Блаженні сумні, бо такі втїшять ся.

⁵ Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.

⁶ Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.

⁷ Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.

⁸ Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.

⁹ Блаженні миротворцї, бо такі синами Божими звати муть ся.

¹⁰ Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.

¹¹ Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.

¹² Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.

¹³ Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.

¹⁴ Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;

¹⁵ і, засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всїм, хто в хатї,

¹⁶ так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.

¹⁷ Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.

¹⁸ Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.

¹⁹ Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.

²⁰ Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.

²¹ Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд.

²² Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний.

²³ Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе;

²⁴ зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тодї прийди й подай дар твій.

²⁵ Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозї з ним, щоб не віддав тебе противник суддї, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю.

²⁶ Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга.

²⁷ Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу.

²⁸ Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серцї своїм.

²⁹ Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло вкинуто в пекло.

³⁰ І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло.

³¹ Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист.

³² Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.

³³ Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітницї твої.

³⁴ Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсїм: нї небом, бо воно престол Божий;

³⁵ нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя;

³⁶ нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним.

³⁷ Слово ж ваше нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого.

³⁸ Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб.

³⁹ Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.

⁴⁰ І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок.

⁴¹ І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві.

⁴² Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него.

⁴³ Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого.

⁴⁴ Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і молїть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;

⁴⁵ щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.

⁴⁶ Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять?

⁴⁷ І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять?

⁴⁸ Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.