⁷ Виноградник Господа Саваота — се рід Ізраїля, а царство Юдине — се садиво його любе. І ждав він в йому правосуду, — аж тут пролив крови; ждав правди, а тут голосїннє.

⁸ Горе вам, що наживаєте дом новий за домом, та прилучуєте поле до поля, так що другим нема вже й місця, наче б ви одні поселені на землї.

⁹ Ув уші ж менї Господь сил ось що промовляє: Многі доми отті опустїють, а в палатах пишних не буде кому жити;

¹⁰ Десять паїв у винограднику дадуть барилце, а гомер зерна насїння вродить ледви ефу.

¹¹ Горе тим, що з ранку вже шукають напоїв, та й до ночі розпалюють себе вином;

¹² Гарфа й гуслі, бубон і сопілка та вино на їх бенкетах; а на дїла Господнї вони й не спозирнуть, і про вчинки рук його й не спогадають.

¹³ За те ж люд мій необачний попаде в неволю; значні в його будуть голодати, богачі ж його з спраги погибати.

¹⁴ За те й безодня розтворилась широко, й без міри роззївила пащу свою, й піде туди слава їх і богацтво їх, і шум їх із усїма їх веселощами.

¹⁵ І похилиться людина, й смириться муж, а горді спустять очі свої;

¹⁶ А Господь Саваот вознесеться високо в тім судї, і Бог сьвятий покаже сьвятість свою в справедливостї.

⁸ Озветься ж Каїн до Абеля, брата свого: Ходїмо в поле. І як були вони в полї, напав Каїн на брата свого Абеля та й убив його.

⁹ І рече Господь Каїнові: Де твій брат? А він каже: Не знаю. Хиба я сторож брата мого?

¹⁰ І рече: Що вкоїв єси? Слухай, се голосить кров брата твого до мене з землї.

¹¹ Оце ж проклят єси прогоном із землї, що роззявила уста свої пити кров брата твого з руки твоєї.

¹² Як порати меш землю, не давати ме вже з сього часу вона тобі нїякої користї. Волоцюгою й утїкачем будеш на землї.

¹³ І відказав Каїн Господеві: Не перебути менї того, що наробив провиною моєю.

¹⁴ Женеш оце мене з землї, і від лиця твого ховати мусь, і буду волоцюгою й утїкачем на землї і, хто зустріне мене, той і вбє мене.

¹⁵ І рече йому Бог: Тим же то, хто б убив Каїна, на того впаде помста всемеро.

¹ Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,

² Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини;

³ Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;

⁴ Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний.

⁵ Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.

⁶ Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її — се манівцї, й ти не розізнаєш їх.

⁷ Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.

⁸ Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,

⁹ Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;

¹⁰ Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.

¹¹ Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, —

¹² Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;

¹³ Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;

¹⁴ Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади!

¹⁵ Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.

¹ Як же народивсь Ісус у Витлеємі Юдейському за царя Ірода, прийшли мудрцї зі сходу в Єрусалим,

² говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сходї, й прийшли поклонитись йому.

³ Почувши ж цар Ірод, стрівожив ся, і ввесь Єрусалим із ним.

⁴ І, зібравши всїх архиєреїв і письменників людських, допитував ся в них, де Христу родити ся.

⁵ Вони ж казали йому: В Витлеємі Юдейському, бо ось як написано в пророка:

⁶ І ти, Витлеєме, земле Юдина, нїчим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що старшинувати ме над народом моїм Ізраїлем.

⁷ Закликавши тодї Ірод тайкома мудрцїв, пильно в них випитував, якого часу показалась зоря.

⁸ І послав їх у Витлеєм, і каже: Йдїть та розпитайтесь пильно про те хлопятко; а як знайдете, принесїть менї звістку, щоб і менї пійти поклонитись йому.

⁹ Вони ж, вислухавши царя, вийшли; коли се зоря, що бачили на сходї, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлопятко.

¹⁰ Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю.

¹¹ І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро.

¹² І, бувши остережені вві снї, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом.

¹³ Як же вони вийшли, ось ангел Господень являєть ся Йосифові вві снї, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матїр його, та втїкай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його.

¹⁴ Він же, вставши, взяв хлопятко й матїр його в ночі, та й пійшов у Єгипет.

¹⁵ І пробував там аж до смерти Іродової, щоб справдилось, що сказав Господь через пророка, глаголючи: Із Єгипту покликав я сина мого.

¹⁶ Бачивши тодї Ірод, що мудрцї насьміялись із него, розлютував ся вельми, та й послав повбивати всїх дїтей у Витлеємі й у всїх границях його, од двох років і меньше, по тому часу, що про него він пильно довідував ся в мудрцїв.

¹⁷ Тодї справдилось, що промовив Єремія пророк, глаголючи:

¹⁸ Чути в Рамі голосїннє і плач і тяжке наріканнє: Рахиля плаче по дїтях своїх, і не дає розважати себе, бо їх нема вже.

¹⁹ Як же вмер Ірод, ось являєть ся ангел Господень уві снї Йосифу в Єгиптї,

²⁰ глаголючи: Устань, та візьми хлопятко й матїр його, та йди в землю Ізраїлеву: бо ті померли, що шукали душі хлопятка.

²¹ І встав він, і взяв хлопятко й матїр його, та й пійшов у землю Ізраїлеву.

²² Та, почувши, що Архелай царює в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві снї, звернув у сторони Галилейські:

²³ і, прийшовши, жив у городї, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм.