² В той день явиться пагонець Господнїй в красотї і честї, і овощ землї — в величностї й славі, на радість тим, що в Ізраїлї цїлі зостались.

³ Тодї, хто зостався в Сионї та уцїлїв в Ерусалимі, зватись буде сьвятим, — всї записані в книзї живущих в Ерусалимі,

⁴ Як обмиє Господь все грязиво дочок Сионських і обчистить кріваві гріхи Ерусалиму зпосеред його, духом суду й духом огня.

⁵ І розпростре Господь над усяким місцем Сион-гори й над зборами її хмару й дим на день, а сьвітло палаючого огня на час ночі; бо над усїм почесним буде захист.

⁶ І буде намет, щоб закривати днем од спеки, й давати притулок і обезпеку від дощової негоди.

¹ Засьпіваю любому мойму пісню любого мого про його виноградник: Був у любого мого виноградник на верху плодющої гори;

² Він обвів його муром і очистив його від каміння, й насадив у йому добірну виноградню лозу, а серед саду збудовав башту й построїв тискарню, та й сподївався, що вона зародить добрі грони, а вона вродила дикі ягоди.

³ А тепер, ви осадники Ерусалиму, й ви, мужі в Юдеї, розсудїте мене з виноградником моїм:

⁴ Що ще мав би я був учинити виноградникові мойму, чого я не вчинив? Чого воно так сталось, що він зродив дикі ягоди, коли я сподївався, що зародить грони добрі?

⁵ От же я вам скажу, що зроблю з виноградником моїм: розберу його огорожу, нехай його пустошать, повалю мур, нехай його топчуть,

⁶ І полишу його пусткою: не будуть його нї обрізувати, нї обкопувати, — нехай заростає терниною й бодяками; та ще й хмарам звелю я, не спускати дощу на його.

⁷ Виноградник Господа Саваота — се рід Ізраїля, а царство Юдине — се садиво його любе. І ждав він в йому правосуду, — аж тут пролив крови; ждав правди, а тут голосїннє.

²¹ І рече Господь Бог: Оце і чоловік став як один ізміж нас, зрозумівши добре й лукаве, і тепер колиб не простїг руку свою, та не взяв із древа животового, да не попоїв, і не став жити во вік.

²² І вислав його Господь Бог із саду Едену порати землю, що з неї й узятий.

²³ І вигнав чоловіка. І поставив на востоцї за садом Еденом херовимів з поломяними голими мечами обертасами стерегти дорогу до животового древа.

¹ І взнав чоловік Еву, жінку свою, і завагонївши вона, вродила Каїна і промовила: Придбала я людину з Божої ласки.

² Потім уродила брата його, Абеля. І був Абель вівчар, Каїн же пахарь.

³ І сталось по якомусь часї, що Каїн приносив Господеві жертву з польового вроджаю.

⁴ Абель же приносив принос од перваків овечих ситеньких. І споглянув Господь на Абеля і на дар його;

⁵ На Каїна ж і на його жертву не споглянув. І взлився Каїн, і змарнїв.

⁶ І рече Господь Каїнові: Чого ти злишся, і чого змарнїв?

⁷ Коли чиниш добре, дак і лице весело позирає; коли ж чиниш не добре, дак на тебе гріх чигає в порозї, щоб одолїти; ти ж мусиш панувати над ним.

³⁴ З недовірків Господь сьміється, покірним же дає він благодать.

³⁵ Розумні одержать славу, а тих, що без ума, ганьба окриє.

¹ Слухайте, дїти, науку (мою) отецьку, і пильнуйте, щоб набіратись розуму;

² Бо я добру науку даю вам; не покидайте ж того, що заповідаю вам.

³ Я ж бо й сам був у панотця мого любимою дитиною, й неначе єдиною у неньки моєї.

⁴ І вчив мене панотець і мовляв менї: Вдержуй слова мої в серцї; допильновуй наказів моїх і жий (щасливо).

⁵ Набірайся премудростї, набувай розуму; не забувай сього й не відхиляйся від речей з уст моїх.

⁶ Держися її, а буде вона охороною тобі; люби її, а буде вона обороною твоєю.

⁷ Головна се річ — мудрість: здобувай премудрість, і всїм, що маєш, набувай розуму.

⁸ Над усе цїнуй її, а вона підійме тебе високо; вона до честї доведе тебе, як пригорнешся до неї;

⁹ Вона вінцем ласк зʼукрасить голову твою, — придбає тобі пишний вінок.

¹⁰ Слухай, сину мій, і приймай слова мої, а умножаться лїта життя твого.

¹¹ Я тебе наставляю на дорогу мудростї, проводжу тебе по стежках незаблудних.

¹² Пійдеш ними, — не тїсно нозї твоїй буде, побіжиш — і не спотикнешся.

¹³ Держись цупко моєї науки, не занедбовуй, допильновуй її, бо вона життє твоє.

¹⁴ Не ходи стежкою безбожних і не любуйся дорогою лихих.

¹⁵ Покинь її, не ходи нею, відхиляйся від неї й простуй собі мимо;

¹⁶ Бо вони й не заснуть, як щось лихого не вчинять; сон покине їх, як не підставлять ноги кому небудь;

¹⁷ Бо вони їдять хлїб беззаконностї, а вино попивають (з добра), що насильством придбали.

¹⁸ Стежка праведних — се та зоря, що зорить рано вранцї, і сьвітить яснїйше та яснїйше аж до повного дня.

¹⁹ А путь безбожників — темна темрява; вони не знають, де їм доведеться спіткнутись.

²⁰ Сину! слухай слова мої з увагою пильно, прихиляй твоє ухо до того, що я промовляю;

²¹ Не давай їм з очей твоїх зникнути; заховай їх у самій серединї в серцї твойму.

²² Бо життє вони для того, хто їх знайде, і здоровлє для всього тїла його.

¹ Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового.

² Авраам породив Ісаака; а Ісаак породив Якова; а Яков породив Юду та братів його;

³ а Юда породив Фареса та Зару від Тамари; а Фарес породив Єсрома; а Єсром породив Арама;

⁴ а Арам породив Аминадава; а Аминадав породив Насона; а Насон породив Салмона;

⁵ а Салмон породив Вооза від Рахави; а Вооз породив Овида від Рути; а Овид породив Єссея;

⁶ а Єссей породив Давида царя; а Давид цар породив Соломона від Урієвої;

⁷ а Соломон породив Ровоама; а Ровоам породив Авію; а Авія породив Асу;

⁸ а Аса породив Йосафата; а Йосафат породив Йорама; а Йорам породив Озію;

⁹ а Озія породив Йоатама; а Йоатам породив Ахаза; а Ахаз породив Єзекію;

¹⁰ а Єзекія породив Манассію; а Манассія породив Амона; а Амон породив Йосію;

¹¹ а Йосія породив Єхонїю та братів його, під час переселення у Вавилон;

¹² а після того, як переселено їх у Вавилон, Єхонїя породив Салатиїла, а Салатиїл породив Зоровавеля;

¹³ а Зоровавель породив Авіюда; а Авіюд породив Єліякима; а Єліяким породив Азора;

¹⁴ а Азор породив Садока; а Садок породив Ахима; а Ахим породив Єліюда;

¹⁵ а Єліюд породив Єліазара; а Єліазар породив Маттана; а Маттан породив Якова;

¹⁶ а Яков породив Йосифа, чоловіка Мариїного, що від неї родивсь Ісус, на прізвище Христос.

¹⁷ То всїх родів од Авраама до Давида чотирнайцять родів; а від Давида до переселення у Вавилон чотирнайцять родів; і від переселення у Вавилон до Христа чотирнайцять родів.

¹⁸ Різд во ж Ісуса Христа стало ся так. Скоро Його матїр Марию заручено Йосифові, перш нїж вони зійшли ся, постережено, що вона мала в утробі від сьвятого Духа.

¹⁹ Йосиф же, чоловік її, будучи праведний, і не хотячи ославити її, хотїв був потай відпустити її.

²⁰ Та як він про се думав, аж ось явивсь йому вві снї ангел Господень, глаголючи: Йосифе, сину Давидів, не бій ся взяти до себе Марию, жінку твою; бо що в нїй зачалось, те від сьвятого Духа.

²¹ І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх.

²² Усе ж се стало ся, щоб справдилось, що промовив Господь через пророка, глаголючи:

²³ Ось дїва мати ме в утробі, і вродить сина, і дадуть йому імя Емануіл, що перекладом є: З нами Бог.

²⁴ Прокинувшись тодї Йосиф од сна, зробив так, як ангел Господень повелїв йому, й узяв до себе жінку свою;

²⁵ і не знав її, аж поки вона вродила сина свого перворідня, і дав йому імя Ісус.