¹ Знайте, що Господь сил небесних одніме в Ерусалиму й в Юди всяку підпору, всяку піддержку хлїбову й всяке підкріпленнє водою,

² Хороброго воєводу й воїна, суддю й пророка, віщого й старця,

³ Пятьдесятника й князя, й дорадника й умного штукаря й проречистого словом;

⁴ А дам їм хлопцїв за старшину, й дїти панувати муть над ними.

⁵ І одно одного буде в народї тїснити, — кожний ближнього свого; встане хлопець на старого, дрібний люд — на значних.

⁶ І хапати ме за полу брата брат, у родинї батька свого: В тебе є жупан про сьвято, будь над нами князем, — нехай буде сей розпадок під рукою в тебе;

⁷ А той відкаже, клянучись: Не вмію я гоїти рани; бо й в мене в господї нї хлїба, нї одежі; не робіть мене головою в народї.

⁸ Ось як підупаде Ерусалим і впаде Юда, через те, що й язик і дїла в їх — проти Господа, й зневажливі в очах слави його.

⁹ Само їх обличчє сьвідчить проти них, ба й явно таки про гріх свій розповідають, не таять, саме як Содомії; горе душам їх! самі бо на себе зло накликають.

¹⁰ Скажіть праведному, що йому благо, бо він споживати ме плоди вчинків своїх;

¹¹ Горе ж беззаконникові, бо буде йому відплата за дїла рук його.

¹² Гнобителї люду мого — недоростки й жіноцтво правлять ним. Народе мій! ті, що правлять вами, вони вас туманять, вони розкопали дорогу ходи твоєї.

¹³ Но встав Господь на суд — він стоїть, щоб судити народи.

¹⁴ Виступає Господь на суд проти голов люду свого і князїв його: Ви спустошили виноградник; загарбане у бідного — по дворах ваших.

²⁰ І подавав чоловік назви всякій скотинї, і птаству небесному, і всякому польовому зьвірові, та про чоловіка не знайшлось такої помочі, щоб до пари була йому.

²¹ І попустив Господь Бог твердому сну обняти чоловіка, і як заснув, узяв одно з його ребер, та й затулив його місце тїлом.

²² І создав Господь Бог женщину з ребра, що взяв од чоловіка, та й привів її до чоловіка.

²³ І каже чоловік: Се ж кість од костей моїх і тїло від тїла мого. Мусить вона зватись людина; бо її взято з чоловіка.

²⁴ Тим оставить чоловік отця свого й матїр свою та й прилїпиться до жони своєї, і будуть удвох тїлом одним.

²⁵ І були обоє нагі, чоловік і жона його, і не соромились.

¹ Змій же був хитріщий над усякого польового зьвіра, що Господь Бог создав. І каже він жіньцї: Чи справдї Бог сказав: Не мусите їсти нї з якого дерева райського? І каже жінка змієві: З усякого дерева райського їсти мемо,

² З плоду ж дерева, що серед раю, рече Бог, не їжте з його, анї доторкати метесь до нього, ато помрете.

³ І каже змій жіньцї: Нї бо, не помрете.

⁴ А се Бог знає, що скоро попоїсте з нього, відкриються вам очі, і будете як боги, знающі добре й лукаве.

⁵ І вбачала жінка, що добре дерево на їду, і принадне очима дивитись і надило тим, щоб усе знати; і взяла плоду з його та й скоштувала, і дала чоловікові свойму з собою, і скоштували.

⁶ І відкрились їм обом очі, і схаменулись вони, що були нагі; і позшивали листя смоковне, та й поробили пояси.

⁷ І почули глас Господа Бога ходячого в раї по прохолодї, і поховались чоловік і жінка його від лиця Господа Бога посеред райського дерева.

⁸ І покликне Господь Бог до чоловіка, і рече йому: Де єси?

⁹ І каже він: Голос почув я твій у саду та й злякавсь, тим що наг, та й сховавсь.

¹⁰ І рече він: Хто зъясував тобі, що наг єси? Хиба скоштував з того древа, що заповідав я тобі з одного сього не їсти?

¹¹ І каже чоловік: Жінка, що дав єси бути зо мною, вона дала менї з дерева, я й попоїв.

¹² І рече Господь Бог жіньцї: Що ти вкоїла? І каже жінка: Змій спокусив мене, я й скоштувала.

¹³ І рече Господь Бог змієві: За те, що вдїяв таке, проклят єси між усїма скотами, і між усїм зьвірєм польовим. Лазити меш поповза, човгати меш на грудях твоїх і на череві ходити меш, і їсти меш землю по всї днї життя твого.

¹⁴ І положу ворогуваннє між тобою й жінкою і між насїннєм твоїм і насїннєм її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту.

¹⁵ А жінцї рече: Наготую тобі муки в вагонїннях твоїх; мучившись роджати меш дїти, а до мужа твого поривати ме тебе, він же панувати ме над тобою.

¹⁶ І чоловікові рече: Що послухав єси гласу жени твоєї та попоїв з того дерева, що заповідав я сього єдиного не їсти, проклята земля задля тебе; в печалї і тузї харчувати мешся з неї по всї днї живота твого.

¹⁷ Тернину да осет родитиме вона тобі, і їстимеш польове зело.

¹⁸ У поту лиця твого їстимеш хлїб твій, аж покіль вернешся в землю, що з неї й узято тебе. Земля бо єси і землею візьмешся.

¹⁹ І дав чоловік жіньцї своїй імя Ева: бо вона мати всїх живих.

²⁰ І поробив Господь Бог чоловікові й жіньцї його одежу із шкір та й зодїг їх.

¹⁹ Премудростю Господь поставив землю, а розумом утвердив небо.

²⁰ Його премудростю створились (морські) безоднї, і хмари кроплять росою.

²¹ Мій сину! не спускай їх із очей твоїх; ховай розум і розумную обачність.

²² Вони будуть жизнею душі твоїй і окрасою шиї в тебе.

²³ Тодї ходити меш безпечно дорогою твоєю, й нога твоя не спіткнеться.

²⁴ Коли лягати меш — не будеш боятись, а коли заснеш, — сон твій солодкий буде.

²⁵ Не злякаєшся наглого страху, анї пагуби від безбожників, як на тебе спаде;

²⁶ Бо Господь буде надїєю тобі, й стерегти ме, щоб за ногу не спіймався.

²⁷ У нуждї помогти бідасї не одхиляйся, коли рука твоя здолїє се зробити.

²⁸ Не говори твойму ближньому: Йди собі й прийди знов, завтра дам тобі, коли маєш при собі. (Бо не знаєш, що принесе день завтрішнїй.)

²⁹ Не мисли зла тому, хто безпеч із тобою живе.

³⁰ Не сварись із чоловіком, не маючи причини, як він тобі не заподїяв злого.

³¹ Не завидуй чоловікові, що поступає напастливо, й не вибирай для себе дороги його;

³² Бо гидує Господь переворотним, а з праведними у нього спільність.

³³ Господнє прокляттє на домівцї безбожних, а праведних житло він благословить.

³⁴ З недовірків Господь сьміється, покірним же дає він благодать.

¹ Тодї узяв Пилат Ісуса, та й бив Його.

² А воїни сплївши вінець із тернини, надїли на голову Йому, і в одежу червону одягли Його,

³ і казали: Радуй ся, царю Жидівський! і били Його в лице.

⁴ Вийшов тодї знов Пилат, і каже їм: Ось я виводжу вам Його, щоб знали, що в Йому нїякої вини не знаходжу.

⁵ Вийшов тодї Ісус у терновім вінцї і в червоній одежі. І каже їм Пилат: Ось, чоловік!

⁶ Як же побачили Його архиєреї та слуги, то закричали, кажучи: Розпни, розпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть ви Його, та й розпнїть; я бо не знаходжу в Йому вини.

⁷ Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо Він себе Сином Божим зробив.

⁸ Як же почув Пилат се слово, то ще більше злякав ся,

⁹ і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому.

¹⁰ Каже тодї Йому Пилат: До мене не говориш? Не знаєш, що власть маю розпяти Тебе, і власть маю відпустити Тебе?

¹¹ Відказав Ісус: Не мав би єси власти нїякої надо мною, коли б не було тобі дано звиш. Тим, хто видав мене тобі, більший гріх має.

¹² З того часу шукав Пилат одпустити Його; Жиди ж кричали, кажучи: Коли Сього відпустиш, не єси друг Кесареві. Всякий, хто царем себе робить, противить ся Кесареві.

¹³ Пилат же, почувши таке слово, вивів Ісуса, та й сїв на судищі, що зване Литостротос, а по єврейськи: Гавата.

¹⁴ Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш!

¹⁵ Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря.

¹⁶ Тодї ж видав їм Його, щоб розпяли. Узяли ж Ісуса, та й повели.

¹⁷ І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота.

¹⁸ Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посерединї ж Ісуса.

¹⁹ Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хрестї; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський.

²⁰ Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи.

²¹ Казали тодї Пилатові архиєреї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський.

²² Відказав Пилат: Що написав, написав.

²³ Тодї воїни, розпявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий.

²⁴ Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Подїлили одежу мою собі, і на моє платтє кидали жереб. То воїни се й зробили.

²⁵ Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдалина.

²⁶ Ісус же, побачивши матїр і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.

²⁷ Опісля рече ученику: От, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе.

²⁸ Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.

²⁹ Стояла ж посудина повна оцту; вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст.

³⁰ Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа.

³¹ Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали.

³² Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому розпятому з Ним.

³³ До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг;

³⁴ а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода.

³⁵ І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували.

³⁶ Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена.

³⁷ І знов инше писаннє рече: Дивити муть ся на Того, кого прокололи.

³⁸ Після ж сього благав Пилата Йосиф з Ариматеї (бувши учеником Ісусовим, потайним же задля страху Жидівського), щоб зняти тїло Ісусове; й дозволив Пилат. Прийшов тодї і взяв тїло Ісусове.

³⁹ Прийшов же й Никодим, що приходив перше до Ісуса в ночі, принїсши змішаної смирни й алоє фунтів із сотню.

⁴⁰ Взяли тодї тїло Ісусове, і обгорнули полотном з пахощами, як се звичай у Жидів ховати.

⁴¹ Був же на місцї, де розпято Його, сад, а в саду новий гріб, в котрому нїколи нїкого не положено.

⁴² Там оце положили Ісуса задля пятницї Жидівської; бо поблизу був гріб.