²³ Все менї можна, та не все на користь; все менї можна, та не все збудовує.

²⁴ Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого.

²⁵ Все, що на торгу продаєть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.

²⁶ Бо Господня земля і повня її.

²⁷ Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.

²⁸ Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її.

¹³ Не хочу ж, браттє, щоб ви не відали про тих, що впокоїлись, щоб не скорбіли ви, як инші, що не мають надїї.

¹⁴ Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним.

¹⁵ Се бо вам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись.

¹⁶ Сам бо Господь з повелїннєм, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше;

¹⁷ потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господеві на воздух, і так завсїди з Господем будемо.

⁸ Він же рече: Гледїть, щоб не були зведені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдїть же за ними.

⁹ Як же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець.

²⁵ І будуть ознаки на сонцї, й місяцї, й зорях, а на землї переполох народів у заколотї; як зареве море та филї.

²⁶ І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на вселенну: сили бо небесні захитають ся.

²⁷ І тодї побачять Сина чоловічого, йдучого на хмарі з силою і славою великою.

³³ Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

³⁴ Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством, та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподївано на вас не настиг день той.

³⁵ Бо, як сїтка, впаде на всїх, що живуть на лицї всієї землї.

³⁶ Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим.

²⁴ Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

²⁵ Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

²⁶ Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,

²⁷ і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.

²⁸ Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,

²⁹ і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

³⁰ Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.

¹ Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.

² І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.

³ Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.

⁴ Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.

⁵ Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?

⁶ Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.

⁷ Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.

⁸ Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:

⁹ Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?

¹⁰ Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.

¹¹ Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.

¹² Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.

¹³ Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.

¹⁴ Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.

¹⁵ Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.

¹⁶ Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,

¹⁷ і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.

¹⁸ А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.

¹⁹ Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.

²⁰ Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.

²¹ Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.

²² Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,

²³ инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;

²⁴ побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.

²⁵ І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?

²⁶ Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.

²⁷ Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.

²⁸ Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?

²⁹ Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.

³⁰ Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?

³¹ Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.

³² Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.

³³ Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.

³⁴ Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.

³⁵ Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.

³⁶ Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.

³⁷ Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.

³⁸ Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.

³⁹ Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.

⁴⁰ Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.

⁴¹ Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;

⁴² і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?

⁴³ Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.

⁴⁴ Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.

⁴⁵ Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.

⁴⁶ Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.

⁴⁷ Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.

⁴⁸ Я хлїб життя.

⁴⁹ Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.

⁵⁰ Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.

⁵¹ Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.

⁵² Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?

⁵³ Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.

⁵⁴ Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.

⁵⁵ Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.

⁵⁶ Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.

⁵⁷ Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.

⁵⁸ Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.

⁵⁹ Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.

⁶⁰ Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?

⁶¹ Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?

⁶² Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?

⁶³ Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.

⁶⁴ Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.

⁶⁵ І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.

⁶⁶ Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.

⁶⁷ Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?

⁶⁸ Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,

⁶⁹ і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.

⁷⁰ Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.

⁷¹ Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.