¹ Старець — вибраній панї і дїтям її, котрих я істино люблю (і не я тільки, а також усї, що пізнали правду),

² задля правди, що пробуває в нас, і з нами буде по вік:

³ Нехай буде з вами благодать, милость, впокій від Бога Отця, і від Господа Ісуса Христа, Сина Отцївського, в правдї і любові.

⁴ Вельми я зрадував ся, що знайшов дїтей твоїх, ходячих в правдї, яко ж заповідь прийняли ми від Отця.

⁵ І тепер прошу тебе, панї, не яко нову заповідь пишу тобі, а котру мали ми від почину, щоб любили один одного.

⁶ І се любов, щоб ми ходили по заповідям Його. Се заповідь, яко ж ви чули від почину, щоб у нїй ходили.

⁷ Бо многі зводителї увійшли у сьвіт, котрі не визнають Ісуса Христа, що прийшов у тїлї; а такий зводитель і антихрист.

⁸ Глядїть на себе, щоб не згубити нам, що заробили, а щоб нагороду повну прийняли.

⁹ Кожен, хто переступає, а не пробуває в науцї Христовій, не має Бога; хто пробуває в науцї Христовій, сей має і Отця і Сина.

¹⁰ Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте його у хату, і не витайте його;

¹¹ хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих.

¹² Маючи много вам писати, не схотїв на папері і чернилом, а надїюсь прийти до вас, і устами з вами говорити, щоб благодать ваша була повна.

¹³ Витають тебе дїти сестри твоєї вибраної. Амінь.

²² And they bring him unto the place Golgotha, which is, being interpreted, The place of a skull.

²⁵ And it was the third hour, and they crucified him.

³³ And when the sixth hour was come, there was darkness over the whole land until the ninth hour.

³⁴ And at the ninth hour Jesus cried with a loud voice, saying, Eloi, Eloi, lama sabachthani? which is, being interpreted, My God, my God, why hast thou forsaken me?

³⁵ And some of them that stood by, when they heard it, said, Behold, he calleth Elias.

³⁶ And one ran and filled a spunge full of vinegar, and put it on a reed, and gave him to drink, saying, Let alone; let us see whether Elias will come to take him down.

³⁷ And Jesus cried with a loud voice, and gave up the ghost.

³⁸ And the veil of the temple was rent in twain from the top to the bottom.

³⁹ And when the centurion, which stood over against him, saw that he so cried out, and gave up the ghost, he said, Truly this man was the Son of God.

⁴⁰ There were also women looking on afar off: among whom was Mary Magdalene, and Mary the mother of James the less and of Joses, and Salome;

⁴¹ (Who also, when he was in Galilee, followed him, and ministered unto him;) and many other women which came up with him unto Jerusalem.

¹ Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.

² У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.

³ В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.

⁴ Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.

⁵ Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.

⁶ Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?

⁷ Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.

⁸ Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!

⁹ І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.

¹⁰ І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.

¹¹ Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.

¹² Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?

¹³ Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.

¹⁴ Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.

¹⁵ Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.

¹⁶ За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.

¹⁷ Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.

¹⁸ За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.

¹⁹ Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.

²⁰ Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.

²¹ Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.

²² Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,

²³ щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

²⁴ Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

²⁵ Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

²⁶ Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,

²⁷ і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.

²⁸ Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,

²⁹ і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

³⁰ Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.

³¹ Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.

³² Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.

³³ Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.

³⁴ Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.

³⁵ Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.

³⁶ Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.

³⁷ І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;

³⁸ і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.

³⁹ Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.

⁴⁰ Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.

⁴¹ Чести від людей не приймаю.

⁴² Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.

⁴³ Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.

⁴⁴ Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?

⁴⁵ Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.

⁴⁶ Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.

⁴⁷ Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?