²⁰ Коли хто каже: Що люблю Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить, Бога, котрого не бачить, як може любити?

²¹ І заповідь сю маємо від Него, щоб, хто любить Бога, любив і брата свого.

¹ Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього.

² По сьому пізнаємо, що любимо дїтей Божих, коли Бога любимо, і заповідї Його хоронимо.

³ Се бо любов Божа, щоб ми хоронили заповідї Його; а заповідї Його не тяжкі.

⁴ Все бо рождене від Бога сьвіт побіждає; і ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша.

⁵ Хто се, що побіждає сьвіт, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий?

⁶ Се Той, що прийшов з водою і кровю, Ісус Христос; та й не з водою тільки, а з водою і кровю; а Дух сьвідкує, бо Дух є правда.

⁷ Бо три їх, що сьвідкують на небі: Отець, Слово і сьвятий Дух; і сї три — одно.

⁸ І троє їх, що сьвідкують на землї: дух і вода і кров; і сї троє — одно.

⁹ Коли сьвідченнє людей приймаємо, то сьвідченнє Боже більше, бо се сьвідченнє Боже, котрим сьвідчив про Сина свого.

¹⁰ Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого.

¹¹ А се сьвідченнє єсть, що життє вічнє дав нам Бог, а се життє у Синї Його.

¹² Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має.

¹³ Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічнє, і щоб вірували в імя Сина Божого.

¹⁴ І се одвага, котру маємо до Него, що, коли чого просимо по волї Його, Він слухає нас;

¹⁵ і коли знаємо, що Він слухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо прошення від Него.

¹⁶ Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молить ся, і (Бог) дасть йому життє, тим що грішить не на смерть. Єсть гріх на смерть; не за сей кажу, щоб молив ся.

¹⁷ Всяка неправда гріх, та єсть гріх не на смерть.

¹⁸ Знаємо, що кожний, хто родив ся від Бога, не грішить; тільки рождений від Бога, хоронить себе, а лихий не дотикаєть ся його.

¹⁹ Знаємо, що ми від Бога, і ввесь сьвіт у лихому лежить.

²⁰ Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї.

²¹ Сей правдивий Бог, і життє вічнє. Дїточки, хоронїть себе від ідолів. Амінь.

¹ І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.

² І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.

³ І винуватили Його архиєреї багато.

⁴ Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;

⁵ Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.

⁶ На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.

⁷ Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.

⁸ І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.

⁹ Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?

¹⁰ Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.

¹¹ Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.

¹² Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?

¹³ Вони ж знов закричали: Розпни Його.

¹⁴ Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.

¹⁵ Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.

¹ Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,

² (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)

³ то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.

⁴ Треба ж було Йому проходити через Самарию.

⁵ Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.

⁶ Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.

⁷ Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.

⁸ Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.

⁹ Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.

¹⁰ Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.

¹¹ Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?

¹² Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.

¹³ Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;

¹⁴ хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.

¹⁵ Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.

¹⁶ Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.

¹⁷ Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;

¹⁸ пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.

¹⁹ Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.

²⁰ Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.

²¹ Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.

²² Ви кланяєтесь, а чому — не знаєте; ми кланяємось, і чому — знаємо, бо спасеннє від Жидів.

²³ Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.

²⁴ Дух — Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.

²⁵ Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.

²⁶ Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.

²⁷ І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?

²⁸ Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:

²⁹ Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?

³⁰ Вийшли ж з города, й прийшли до Него.

³¹ Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.

³² Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.

³³ Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?

³⁴ Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.

³⁵ Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.

³⁶ І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.

³⁷ Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.

³⁸ Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.

³⁹ З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.

⁴⁰ Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.

⁴¹ І багато більше увірувало за слово Його.

⁴² А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.

⁴³ Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.

⁴⁴ Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.

⁴⁵ Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.

⁴⁶ Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.

⁴⁷ Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.

⁴⁸ Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.

⁴⁹ Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.

⁵⁰ Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.

⁵¹ Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.

⁵² Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.

⁵³ Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.

⁵⁴ Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.