³⁶ Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

³⁷ Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

³⁸ І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

³⁹ Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

⁴⁰ І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

⁴¹ Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

⁴² Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

⁴³ І взявши, їв перед ними.

⁴⁴ Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

⁴⁵ Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

⁴⁶ і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

⁴⁷ і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

⁴⁸ Ви ж сьвідки сього.

⁴⁹ І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

⁵⁰ І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

⁵¹ І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

⁵² Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

⁵³ і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

¹² Все менї можна, та не все користне; все менї можна, та нїчому не дам орудувати мною.

¹³ Їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло.

¹⁴ Бог же Господа підняв, то й нас підійме силою своєю.

¹⁵ Хиба не знаєте, що тїла ваші члени Христові? Узявши ж члени Христові, невже зроблю (їх) членами перелюбницї? Нехай не буде!

¹⁶ Хиба не знаєте, що, хто пригорнеть ся до перелюбницї, той одно (з нею) тїло? Будуть бо, рече, вдвох одно тїло.

¹⁷ Хто ж пригорнеть ся до Господа, той один (з Ним) дух.

¹⁸ Утїкайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить.

¹⁹ Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої?

²⁰ Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусї вашому; вони Божі.

¹¹ Рече ж: Один чоловік мав два сини,

¹² і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.

¹³ І не по многих днях, зібравши все молодший син, відʼїхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.

¹⁴ Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.

¹⁵ І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.

¹⁶ І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.

¹⁷ Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.

¹⁸ Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,

¹⁹ і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.

²⁰ І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.

²¹ Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.

²² Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;

²³ і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:

²⁴ бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.

²⁵ Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.

²⁶ І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.

²⁷ Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.

²⁸ Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.

²⁹ Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;

³⁰ як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.

³¹ Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє;

³² веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.

¹ Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.

² Знайшли ж камінь відкочений від гробу.

³ І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.

⁴ І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

⁵ Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

⁶ Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

⁷ глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.

⁸ І згадали слова Його,

⁹ і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

¹⁰ Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.

¹¹ І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

¹² Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

¹³ І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

¹⁴ І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

¹⁵ І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

¹⁶ Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

¹⁷ Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

¹⁸ Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

¹⁹ І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,

²⁰ як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.

²¹ Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;

²² тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,

²³ і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

²⁴ І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.

²⁵ І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

²⁶ Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

²⁷ І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.

²⁸ І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.

²⁹ Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

³⁰ І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.

³¹ Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

³² І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

³³ І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,

³⁴ як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.

³⁵ І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

³⁶ Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

³⁷ Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

³⁸ І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

³⁹ Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

⁴⁰ І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

⁴¹ Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

⁴² Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

⁴³ І взявши, їв перед ними.

⁴⁴ Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

⁴⁵ Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

⁴⁶ і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

⁴⁷ і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

⁴⁸ Ви ж сьвідки сього.

⁴⁹ І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

⁵⁰ І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

⁵¹ І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

⁵² Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

⁵³ і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.