¹ Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо.

² Багато бо грішимо всї. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тїло.

³ Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.

⁴ Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.

⁵ Так само й язик — малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!

⁶ І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.

⁷ Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;

⁸ язика ж нїхто з людей не може вгамувати; без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.

⁹ Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобию Божому.

¹⁰ Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.

⁷ Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся.

⁸ І тут беруть десятини люде, що мруть, а там — той, про кого сьвідчить ся, що він живе.

⁹ І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини.

¹⁰ Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек.

¹¹ Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященство (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся?

¹² Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути.

¹³ Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї.

¹⁴ Явно бо, що з колїна Юдового вийшов Господь наш, а про се колїно Мойсей об сьвященстві нїчого не сказав.

¹⁵ І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встає инший сьвященик,

¹⁶ котрий не по закону заповідї тїлесної постав, а по силї життя незотлїнного.

¹⁷ Сьвідкує бо: „Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиседековому.‟

¹¹ І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанию з дванайцятьма.

¹² І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,

¹³ і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на нїй. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.

¹⁴ І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.

¹⁵ І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,

¹⁶ і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.

¹⁷ І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.

¹⁸ І чули письменники та архиєреї, й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.

¹⁹ І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города.

²⁰ А вранцї, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.

²¹ І споглянувши Петр, рече Йому: Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла.

²² І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.

²³ Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.

²² І, як сповнились днї очищення її по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом,

²³ як написано в законї Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;

²⁴ і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят.

²⁵ І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподївавсь потїхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому.

²⁶ І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.

²⁷ І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,

²⁸ узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:

²⁹ Нинї відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:

³⁰ бо видїли очі мої спасеннє твоє,

³¹ що приготовив єси перед лицем усїх людей,

³² сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.

³³ І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.

³⁴ І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлї і на ознаку, проти котрої говорити муть,

³⁵ (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.

³⁶ І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сїм років од дївування свого;

³⁷ і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.

³⁸ І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всїм, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.

³⁹ І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет.

⁴⁰ Хлопятко ж росло й міцнїло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому.

¹ І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.

² І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.

³ Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землї відчалити трохи. І сївши, навчав народ із човна.

⁴ Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.

⁵ І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.

⁶ І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,

⁷ і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човнї, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.

⁸ Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи.

⁹ Страх бо обняв його і всїх із ним од улову риби, що вловили.

¹⁰ Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нинї людей ловити меш.

¹¹ І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слїдом за Ним.

¹² І сталось, як був Він ув однім городї, аж ось чоловік увесь у проказї. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.

¹³ І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.

¹⁴ І наказав Він йому нїкому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.

¹⁵ Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх.

¹⁶ Він же виходив у пустиню та молив ся.

¹⁷ І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.

¹⁸ І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.

¹⁹ І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.

²⁰ І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.

²¹ І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?

²² Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?

²³ Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?

²⁴ От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.

²⁵ І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.

²⁶ І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї.

²⁷ А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною.

²⁸ І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.

²⁹ І справив гостину велику Левій Йому у господї своїй, і було там багато митників і инших, що сидїли з ними.

³⁰ І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пєте?

³¹ І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лїкаря, а недужому.

³² Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.

³³ Вони ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?

³⁴ Він же рече до них: Чи зможете синів весїльних, поки жених з ними, заставити постити?

³⁵ Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тодї постити муть у ті днї.

³⁶ Сказав же й приповість до них: Що нїхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.

³⁷ І нїхто не наливає вина нового в бурдюки старі; коли ж нї, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.

³⁸ А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все цїле.

³⁹ Нїхто, пивши старе, не бажає зараз нового; каже бо: Старе лучче.