¹ The Lord spoke to Moses on the day on which he brought the children of Israel out of the land of Egypt, saying, ‘Sanctify to me every first-born, first produced that opens every womb among the children of Israel’. And Moses said to the people, ‘Remember this day, on which you came out of Egypt, from the house of slavery, for the Lord has brought you out from there with a mighty hand. And keep his law. And it shall be that when the Lord God brings you into the land of the Chananites, in the way that he swore to your fathers, you shall set apart everything that opens the womb; the males to the Lord. But if after this your son asks you, saying, “What is this?”, you will say to him, “God brought us out of Egypt, from the house of slavery, with a mighty hand. And when Pharao hardened his heart against sending us out, the Lord slew every first-born in the land of Egypt, from the first-born of humans to the first-born of animals. This is why I sacrifice everything that opens the womb; the males to the Lord, and every first-born of my sons I will redeem”. And it will be for a sign upon your hand, and immovable before your eyes, because thus said the Lord the Almighty, “All the first-born of your sons you will give me. And it shall be that everyone who gives birth to a male child shall circumcise the flesh of its foreskin on the eighth day. And for thirty three days he will not come into the sanctuary of God to the Priest, until the days of purification are completed. And after this he will offer an unblemished yearling lamb to the Lord for a holocaust, and a young pigeon or turtle dove to the Priest at the door of the Tabernacle of Witness. Or instead of these he will offer two young pigeons or two turtle doves. And the Priest will make atonement for him. Because these have been offered to me as an offering out of all the children of Israel. And I have taken them and sanctified them for myself in place of the first-born of the Egyptians, on the day when I smote every first-born in the land of Egypt from human to beast of burden,” said God the Most High, the Holy One of Israel.’

¹ В роцї, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолї, а краї ризи його наповнили храм.

² Кр угом його стояли серафими, а кожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома лїтав.

³ І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!

⁴ І хитались підвалини й пороги від голосного поклику їх, а будинок сповнився димом.

⁵ І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, — а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!

⁶ На се прилетїв до мене один серафим із жаріючим углем у руцї, що взяв клїщами з жертівника;

⁷ І приторкнувся ним до моїх уст, і промовив: Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя й з гріха твого ти очищений.

⁸ І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене!

⁹ І відказав він: Іди й промов до тих людей: Слухати мете й не зрозумієте, і дивити метесь очима, та не вбачати мете;

¹⁰ Бо запеклося серце в сього народу, й тяжко чують ушима, та й очі свої затулили, щоб не бачити очима, й не почути ушима; й не второпають серцем, та й не навернуться, щоб я їх оздоровив.

¹¹ І промовив я: Докіль же сього, Господи? А він сказав: Докіль не опустїють міста й не зостануть без осадників, а доми без людей, та докіль земля отта цїлком не стане пустинею.

¹² І далеко займе Господь людей (в неволю), й пусто-глухо в землї стане.

¹ See, the Lord will be seated on a light cloud and will come to Egypt and the idols of Egypt will be shaken at his presence and their heart will be worsted within them. ‘And their spirit will be troubled within them, and I will frustrate their counsel and hand Egypt over into the hands of harsh lords,’ says the Lord Sabaoth. And the Egyptians will drink water that is beside the sea, while the river will fail and be dried up. Thus says the Lord, ‘Where now are your wise men? And let them declare to you and let them say, “What has the Lord Sabaoth planned against Egypt?” On that day the Egyptians will be like women, in fear and trembling in the presence of the hand of the Lord Sabaoth, which he will bring against them. And there will be an Altar to the Lord in the country of the Egyptians and a pillar to Lord at its border. And it will be for a sign for ever to the Lord in the country of Egypt, because they will cry to the Lord and he will send them a man who will save them. And the Lord will be known to the Egyptians. And the Egyptians will know the Lord in that day, and they will offer sacrifice and gift, and they will vow vows to the Lord and pay them.

²⁵ І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподївавсь потїхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому.

²⁶ І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.

²⁷ І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,

²⁸ узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:

²⁹ Нинї відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:

³⁰ бо видїли очі мої спасеннє твоє,

³¹ що приготовив єси перед лицем усїх людей,

³² сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.

⁷ Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся.

⁸ І тут беруть десятини люде, що мруть, а там — той, про кого сьвідчить ся, що він живе.

⁹ І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини.

¹⁰ Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек.

¹¹ Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященство (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся?

¹² Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути.

¹³ Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї.

¹⁴ Явно бо, що з колїна Юдового вийшов Господь наш, а про се колїно Мойсей об сьвященстві нїчого не сказав.

¹⁵ І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встає инший сьвященик,

¹⁶ котрий не по закону заповідї тїлесної постав, а по силї життя незотлїнного.

¹⁷ Сьвідкує бо: „Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиседековому.‟

²⁵ See that ye refuse not him that speaketh. For if they escaped not who refused him that spake on earth, much more shall not we escape, if we turn away from him that speaketh from heaven:

²⁶ Whose voice then shook the earth: but now he hath promised, saying, Yet once more I shake not the earth only, but also heaven.

²² And I beseech you, brethren, suffer the word of exhortation: for I have written a letter unto you in few words.

²³ Know ye that our brother Timothy is set at liberty; with whom, if he come shortly, I will see you.

²⁴ Salute all them that have the rule over you, and all the saints. They of Italy salute you.

²⁵ Grace be with you all. Amen.

²² І, як сповнились днї очищення її по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом,

²³ як написано в законї Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;

²⁴ і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят.

²⁵ І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподївавсь потїхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому.

²⁶ І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.

²⁷ І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,

²⁸ узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:

²⁹ Нинї відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:

³⁰ бо видїли очі мої спасеннє твоє,

³¹ що приготовив єси перед лицем усїх людей,

³² сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.

³³ І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.

³⁴ І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлї і на ознаку, проти котрої говорити муть,

³⁵ (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.

³⁶ І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сїм років од дївування свого;

³⁷ і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.

³⁸ І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всїм, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.

³⁹ І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет.

⁴⁰ Хлопятко ж росло й міцнїло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому.

² І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.

³ Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?

⁴ Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.

⁵ І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.

⁶ З почину ж творення — чоловіком і жінкою створив їх Бог.

⁷ Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї,

⁸ і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло.

⁹ Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.

¹⁰ А в господї знов ученики Його про се питали Його.

¹¹ І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.

¹² І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.

¹ Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.

² Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.

³ А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.

⁴ Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?

⁵ Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.

⁶ Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.

⁷ Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.

⁸ Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.

⁹ Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

¹⁰ А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.

¹¹ Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.

¹² І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?

¹³ І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,

¹⁴ і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?

¹⁵ І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.

¹⁶ І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.

¹⁷ І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.

¹⁸ І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.

¹⁹ Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?

²⁰ Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.

²¹ Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

²² Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.

²³ І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.

²⁴ І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.

²⁵ Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.

²⁶ І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

²⁷ І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.

²⁸ Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.

²⁹ Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.

³⁰ І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.

³¹ Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.

³² І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.

³³ І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;

³⁴ і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.

³⁵ І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.

³⁶ І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.

³⁷ І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?

³⁸ Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.

³⁹ І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.

⁴⁰ І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.

⁴¹ І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.

⁴² Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.

⁴³ І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.

⁴⁴ Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.

⁴⁵ І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.

⁴⁶ Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.

⁴⁷ Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.

⁴⁸ І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?

⁴⁹ Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.

⁵⁰ І, покинувши Його, всї повтїкали.

⁵¹ А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);

⁵² він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.

⁵³ І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.

⁵⁴ А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.

⁵⁵ Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.

⁵⁶ Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.

⁵⁷ І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:

⁵⁸ Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.

⁵⁹ Та й так не сходились сьвідчення їх.

⁶⁰ І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?

⁶¹ Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?

⁶² Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.

⁶³ Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?

⁶⁴ Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.

⁶⁵ І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.

⁶⁶ І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,

⁶⁷ і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?

⁶⁸ Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

⁶⁹ І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.

⁷⁰ Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.

⁷¹ Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.

⁷² І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.