⁸ Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.

⁹ Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совістї того, хто служить,

¹⁰ а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тїла, накинуті аж до часу направи.

¹⁵ І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завітї, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.

¹⁶ Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.

¹⁷ Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.

¹⁸ Тим же й первий не був осьвячений без крови.

¹⁹ Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всїм людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,

²⁰ глаголючи: „Се кров завіту, котрий завітував вам Бог.‟

²¹ І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.

²² А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).

²³ Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, нїж сї.

²² І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.

²³ І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.

²⁴ І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.

²⁵ Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.

²⁶ І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.

¹ І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.

² І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:

³ (бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;

⁴ і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).

⁵ Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?

⁶ Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

⁷ Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.

⁸ Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.

⁹ І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.

¹⁰ Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.

¹¹ Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;

¹² і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,

¹³ обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.

¹⁴ І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:

¹⁵ Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.

¹⁶ Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

¹⁷ І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.

¹⁸ І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;

¹⁹ бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?

²⁰ Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.

²¹ З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,

²² злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:

²³ все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.

²⁴ І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.

²⁵ Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.

²⁶ Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

²⁷ Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.

²⁸ Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.

²⁹ І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.

³⁰ І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.

³¹ І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.

³² І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.

³³ І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;

³⁴ І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.

³⁵ І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.

³⁶ І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;

³⁷ І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.