¹ Peter, an apostle of Jesus Christ, to the strangers scattered throughout Pontus, Galatia, Cappadocia, Asia, and Bithynia,

² Elect according to the foreknowledge of God the Father, through sanctification of the Spirit, unto obedience and sprinkling of the blood of Jesus Christ: Grace unto you, and peace, be multiplied.

¹⁰ Of which salvation the prophets have enquired and searched diligently, who prophesied of the grace that should come unto you:

¹¹ Searching what, or what manner of time the Spirit of Christ which was in them did signify, when it testified beforehand the sufferings of Christ, and the glory that should follow.

¹² Unto whom it was revealed, that not unto themselves, but unto us they did minister the things, which are now reported unto you by them that have preached the gospel unto you with the Holy Ghost sent down from heaven; which things the angels desire to look into.

⁶ Wherefore also it is contained in the scripture, Behold, I lay in Sion a chief corner stone, elect, precious: and he that believeth on him shall not be confounded.

⁷ Unto you therefore which believe he is precious: but unto them which be disobedient, the stone which the builders disallowed, the same is made the head of the corner,

⁸ And a stone of stumbling, and a rock of offence, even to them which stumble at the word, being disobedient: whereunto also they were appointed.

⁹ But ye are a chosen generation, a royal priesthood, an holy nation, a peculiar people; that ye should shew forth the praises of him who hath called you out of darkness into his marvellous light:

¹⁰ Which in time past were not a people, but are now the people of God: which had not obtained mercy, but now have obtained mercy.

¹² Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.

¹³ Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.

¹⁴ Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.

¹⁵ І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.

¹⁶ Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.

¹⁷ І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.

¹⁸ І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.

¹⁹ Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.

²⁰ Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:

²¹ боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.

²² Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;

²³ а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.

²⁴ І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.

²⁵ (І казали йому: Пане, має десять мин.)

²⁶ Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.

²⁷ А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.

²⁸ І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.

¹ А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окроме,

² й переобразивсь перед ними: й сияло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.

³ Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним.

⁴ Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї.

⁵ Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте.

⁶ Зачувши се ученики, припали лицем до землї, й полякались вельми.

⁷ І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь.

⁸ Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса.

⁹ І, як сходили вони з гори, наказав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нїкому про сю ізʼяву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих.

¹⁰ І питали в Него ученики Його, кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду?

¹¹ Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе.

¹² Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотїли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них.

¹³ Тодї зрозуміли ученики, що глаголав їм про Йоана Хрестителя.

¹⁴ І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи:

¹⁵ Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду.

¹⁶ І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його.

¹⁷ Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведїть менї його сюди.

¹⁸ І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу.

¹⁹ Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самотї: Чом не змогли ми вигнати його?

²⁰ Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцїй горі: Перейди звідсїля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам.

²¹ Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом.

²² Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям;

²³ і вбють Його, а третього дня Він устане. І засуміли вони вельми.

²⁴ Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини?

²⁵ Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих?

²⁶ Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні.

²⁷ Тільки ж, щоб не блазнити нам їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й, роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе.