⁹ І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йорданї.

¹⁰ І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него.

¹¹ І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав.

¹¹ For the grace of God that bringeth salvation hath appeared to all men,

¹² Teaching us that, denying ungodliness and worldly lusts, we should live soberly, righteously, and godly, in this present world;

¹³ Looking for that blessed hope, and the glorious appearing of the great God and our Saviour Jesus Christ;

¹⁴ Who gave himself for us, that he might redeem us from all iniquity, and purify unto himself a peculiar people, zealous of good works.

⁴ But after that the kindness and love of God our Saviour toward man appeared,

⁵ Not by works of righteousness which we have done, but according to his mercy he saved us, by the washing of regeneration, and renewing of the Holy Ghost;

⁶ Which he shed on us abundantly through Jesus Christ our Saviour;

⁷ That being justified by his grace, we should be made heirs according to the hope of eternal life.

¹³ Приходить тодї Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, охреститись від него.

¹⁴ Та Йоан не допускав Його, говорячи: Менї самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене?

¹⁵ Відказуючи йому Ісус, рече до него: Допусти тепер, бо так годить ся нам чинити всяку правду. Тодї допустив Його.

¹⁶ І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него.

¹⁷ І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його.

¹ Возвеселиться пустиня й суха земля, возрадуєсь країна безлюдна й зацьвіте нарцизом;

² Велично цьвісти ме й радїте, буде веселитись-сьпівати; красота Ливану буде їй дана, роскіш Кармеля й Сарону.

³ Підкріпляйте овялі руки, додавайте сили колїнам хитливим;

⁴ Скажіте млявим на душі: будьте мужні, не бійтеся; ось Бог ваш; прийде пімста, відплата від Бога; він прийде спасти вас.

⁵ Тодї прозрять очі в слїпих, і уші в глухих відтворяться.

⁶ Тодї хромий підскочить, як олень, а язик в нїмого піснею озветься; бо проторгнуться в пустинї води, й в степу — потоки.

⁷ І обернеться безвіддє в озеро, а земля прагнуща — в джерела водні; на леговищах шакалів, де вони спочивали, буде рогіз та сїтник зеленїти.

⁸ І постане там дорога, а тая дорога назветься дорогою сьвятою; не ходити ме шляхом тим нї один нечистий, — він їм одним буде служити; хто ходити ме тим шляхом, той не зблукаєсь, хоча б і як був недоумний.

⁹ Лева там не буде, нї зьвір хижий на його не ступить; нї, він там не знайдеться; ходити ним будуть — самі лиш спасені.

¹⁰ Вернуться визволені Господом; із радісними піснями прийдуть на Сион; і радість вічна буде над головою в їх; радощі й веселощі знайдуть вони, а смуток і воздиханнє від них віддаляться.

¹ Хто хоче пити, йдїть усї до вод, у кого нема срібла, йдїть, купуйте й споживайте; йдїте, купуйте без срібла, й без плати вино й молоко.

² Чого вам одважувати срібло за те, що не хлїб, і працю вашу за те, що не засичує? послухайте вважно мене, й їжте добро, а душа ваша нехай роскошує в наїдках масних.

³ Прихилїте ухо ваше й прийдїть до мене; слухайте, а жити ме душа ваша; — і дам вам віковічний завіт незмінної милостї, яку я обіцяв Давидові.

⁴ Се я дав його сьвідком народам, проводирем і наставником народів.

⁵ Се — призовеш ти люд, тобі чужий, і народи, що тебе не знали, посьпішать до тебе задля Господа, Бога твого, й задля Сьвятого Ізрайлевого, бо він тебе прославив.

⁶ Шукайте Господа, докіль можна знайти його, кличте до його, коли до вас близько.

⁷ Нехай безбожник путь свою покине, а беззаконник помисли свої, та нехай обернеться до Господа, а він помилує його, й до Бога нашого, бо він на ласку пребагатий.

⁸ Мої мислї — се не ваші мислї, та й ваші дороги — не мої дороги, говорить Господь.

⁹ Нї, як небо висше землї, так дороги мої висше доріг ваших, і задуми мої висше задумів ваших.

¹⁰ Як дощ і снїг із неба сходить, і туди не вертається, але наповає землю, щоб вона родила й ростила; щоб вертала насїннє тому, хто її обсїває, і хлїб тому, хто їсть, —

¹¹ Так і слово моє, що виходить із уст у мене, — до мене не вертається впорожнї, але чинить те, що менї вгодно, й довершує те, чого я послав його.

¹² Тим же то вийдете ви в радощах, і спокій буде вас супровожати; гори й узгірря сьпівати муть навперід вас піснї, і всї дерева в полі — плескати муть вам у долонї.

¹³ Замість тернини рости ме кипарис; замість кропиви родити ме мирт; се буде на славу Господню, на памятник вічний, що не покрушиться.

³ І будете в радощах черпати воду з жерел спасення,

⁴ І скажете тодї: Славіте Господа, призивайте ймя його; розповідайте між народами про дїла його; напоминайте, що імя його велике!

⁵ Сьпівайте Господеві, бо він учинив велике, — нехай дознаються про се по всїй землї!

⁶ Радуйся і веселися, осадничко Сионська, бо величний серед тебе Сьвятий Ізраїлїв!

¹ Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отцї наші всї під хмарою були, і всї через море переходили;

² і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі;

³ і всї ту саму їжу духовну їли;

⁴ і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос.

⁹ І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йорданї.

¹⁰ І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него.

¹¹ І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав.

¹ Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:

² Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.

³ Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?

⁴ Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.

⁵ Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,

⁶ той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.

⁷ Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:

⁸ Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

⁹ Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.

¹⁰ І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:

¹¹ Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.

¹² Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?

¹³ Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.

¹⁴ Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.

¹⁵ Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.

¹⁶ Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?

¹⁷ Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;

¹⁸ а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.

¹⁹ Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.

²⁰ Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.

²¹ Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.

²² Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.

²³ Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.

²⁴ Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.

²⁵ Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.

²⁶ Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.

²⁷ А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.

²⁸ Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.

²⁹ І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.

³⁰ І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,

³¹ так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.

³² Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.

³³ І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?

³⁴ І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.

³⁵ І звелїв народові посїдати на землї.

³⁶ І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.

³⁷ І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.

³⁸ А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.

³⁹ І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.