¹¹ Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,

¹² і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.

¹³ І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.

¹⁴ І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.

¹⁵ Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи менї, де Його положив, і я Його візьму.

¹⁶ Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.

¹⁷ Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.

¹⁸ Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.

¹¹ Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку.

¹² Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа.

¹³ Чували бо про життє моє колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її,

¹⁴ і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.

¹⁵ Як же зволив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,

¹⁶ відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю,

¹⁷ анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.

¹⁸ Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день.

¹⁹ Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.

⁸ Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом.

⁹ Устали ж деякі з школи, званої Либертинцїв, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном.

¹⁰ І не здолїли встояти проти премудрости й духа, яким глаголав.

¹¹ Тодї підʼустили вони людей, щоб казали, що чули ми його, як він промовляв слова хульні на Мойсея і Бога.

¹² І підбурили народ, і старшину, й письменників, і напавши схопили його, і привели в раду,

¹³ і поставили кривих сьвідків, що казали: Сей чоловік не перестає слова хульні говорити проти місця сього сьвятого і проти закону:

¹⁴ чули бо ми, як він казав, що Ісус Назорей зруйнує місце се й перемінить, звичаї, котрі Мойсей передав нам.

¹⁵ І дивлячись пильно на него всї, що сидїли в радї, видїли лице його як-би лице ангела.

¹ Каже тодї архиєрей: Чи справдї се так?

² Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Мезопотамії, перш нїж оселив ся він у Харані,

³ і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.

⁴ Тодї вийшовши з землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.

⁵ І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги, а обіцяв дати йому її в державу і насїнню його після него, як не було в него дитини.

¹³ Як же вони вийшли, ось ангел Господень являєть ся Йосифові вві снї, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матїр його, та втїкай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його.

¹⁴ Він же, вставши, взяв хлопятко й матїр його в ночі, та й пійшов у Єгипет.

¹⁵ І пробував там аж до смерти Іродової, щоб справдилось, що сказав Господь через пророка, глаголючи: Із Єгипту покликав я сина мого.

¹⁶ Бачивши тодї Ірод, що мудрцї насьміялись із него, розлютував ся вельми, та й послав повбивати всїх дїтей у Витлеємі й у всїх границях його, од двох років і меньше, по тому часу, що про него він пильно довідував ся в мудрцїв.

¹⁷ Тодї справдилось, що промовив Єремія пророк, глаголючи:

¹⁸ Чути в Рамі голосїннє і плач і тяжке наріканнє: Рахиля плаче по дїтях своїх, і не дає розважати себе, бо їх нема вже.

¹⁹ Як же вмер Ірод, ось являєть ся ангел Господень уві снї Йосифу в Єгиптї,

²⁰ глаголючи: Устань, та візьми хлопятко й матїр його, та йди в землю Ізраїлеву: бо ті померли, що шукали душі хлопятка.

²¹ І встав він, і взяв хлопятко й матїр його, та й пійшов у землю Ізраїлеву.

²² Та, почувши, що Архелай царює в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві снї, звернув у сторони Галилейські:

²³ і, прийшовши, жив у городї, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм.

³³ Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.

³⁴ Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.

³⁵ І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.

³⁶ Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.

³⁷ На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.

³⁸ Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.

³⁹ І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.

⁴⁰ Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?

⁴¹ Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.

⁴² Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?

¹ Побачивши ж народ, зійшов на гору, і, як сїв, приступили до Него ученики Його;

² і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:

³ Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.

⁴ Блаженні сумні, бо такі втїшять ся.

⁵ Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.

⁶ Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.

⁷ Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.

⁸ Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.

⁹ Блаженні миротворцї, бо такі синами Божими звати муть ся.

¹⁰ Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.

¹¹ Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.

¹² Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.

¹³ Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.

¹⁴ Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;

¹⁵ і, засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всїм, хто в хатї,

¹⁶ так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.

¹⁷ Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.

¹⁸ Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.

¹⁹ Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.

²⁰ Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.

²¹ Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд.

²² Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний.

²³ Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе;

²⁴ зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тодї прийди й подай дар твій.

²⁵ Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозї з ним, щоб не віддав тебе противник суддї, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю.

²⁶ Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга.

²⁷ Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу.

²⁸ Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серцї своїм.

²⁹ Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло вкинуто в пекло.

³⁰ І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло.

³¹ Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист.

³² Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.

³³ Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітницї твої.

³⁴ Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсїм: нї небом, бо воно престол Божий;

³⁵ нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя;

³⁶ нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним.

³⁷ Слово ж ваше нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого.

³⁸ Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб.

³⁹ Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.

⁴⁰ І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок.

⁴¹ І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві.

⁴² Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него.

⁴³ Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого.

⁴⁴ Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і молїть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;

⁴⁵ щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.

⁴⁶ Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять?

⁴⁷ І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять?

⁴⁸ Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.