² І ти, Бетлеєме — ти, Ефрато, хоч ти малий між тисячами в Юдеї, але з тебе вийде менї Той, що має бути Володарем ув Ізраїлї, а його народини — від початків, від днїв вічностї.

³ Тим же то він полишить їх (у зневазї), аж породить та, що має породити, а тодї вернеться до синів Ізраїля і останок братів їх.

⁴ Стане він кріпко й пасти ме в силї Господнїй, в величностї імені Господа, Бога свого, й будуть вони жити безпеч, бо великим буде він аж до окраїн землї.

¹ Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

² в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.

³ Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

⁴ Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

⁵ Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

⁶ Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

⁷ І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огня слугами своїми.

⁸ Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти — палиця царювання Твого.

⁹ Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

¹⁰ І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса — дїло рук Твоїх.

¹¹ Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

¹² і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

¹⁸ Різд во ж Ісуса Христа стало ся так. Скоро Його матїр Марию заручено Йосифові, перш нїж вони зійшли ся, постережено, що вона мала в утробі від сьвятого Духа.

¹⁹ Йосиф же, чоловік її, будучи праведний, і не хотячи ославити її, хотїв був потай відпустити її.

²⁰ Та як він про се думав, аж ось явивсь йому вві снї ангел Господень, глаголючи: Йосифе, сину Давидів, не бій ся взяти до себе Марию, жінку твою; бо що в нїй зачалось, те від сьвятого Духа.

²¹ І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх.

²² Усе ж се стало ся, щоб справдилось, що промовив Господь через пророка, глаголючи:

²³ Ось дїва мати ме в утробі, і вродить сина, і дадуть йому імя Емануіл, що перекладом є: З нами Бог.

²⁴ Прокинувшись тодї Йосиф од сна, зробив так, як ангел Господень повелїв йому, й узяв до себе жінку свою;

²⁵ і не знав її, аж поки вона вродила сина свого перворідня, і дав йому імя Ісус.

³⁵ This is our God, and there shall none other be accounted of in comparison of him

³⁶ He hath found out all the way of knowledge, and hath given it unto Jacob his servant, and to Israel his beloved.

³⁷ Afterward did he shew himself upon earth, and conversed with men.

¹ This is the book of the commandments of God, and the law that endureth for ever: all they that keep it shall come to life; but such as leave it shall die.

² Turn thee, O Jacob, and take hold of it: walk in the presence of the light thereof, that thou mayest be illuminated.

³ Give not thine honour to another, nor the things that are profitable unto thee to a strange nation.

⁴ O Israel, happy are we: for things that are pleasing to God are made known unto us.

²³ Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись.

²⁴ Тим же закон був нам учителем, (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам оправдитись.

²⁵ Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем.

²⁶ Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.

²⁷ Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.

²⁸ Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема мужеського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї.

²⁹ Коли ж ви Христові, то ви насїннє Авраамове, і по обітованню наслїдники.

¹ Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну.

² Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї.

³ Ійшли всї вписуватись, кожен у свій город.

⁴ Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)

⁵ вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка.

⁶ Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй.

⁷ І вродила Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.

⁸ І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї.

⁹ І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим.

¹⁰ І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всїм людям.

¹¹ Бо народивсь вам сьогоднї Спас, що єсть Христос Господь, у городї Давидовому.

¹² І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.

¹³ І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:

¹⁴ Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.

¹⁵ І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.

¹⁶ І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.

¹⁷ І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.

¹⁸ І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.

¹⁹ Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серцї своїм.

²⁰ І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.

¹⁰ Moreover the LORD spake again unto Ahaz, saying,

¹¹ Ask thee a sign of the LORD thy God; ask it either in the depth, or in the height above.

¹² But Ahaz said, I will not ask, neither will I tempt the LORD.

¹³ And he said, Hear ye now, O house of David; Is it a small thing for you to weary men, but will ye weary my God also?

¹⁴ Therefore the Lord himself shall give you a sign; Behold, a virgin shall conceive, and bear a son, and shall call his name Immanuel.

¹⁵ Butter and honey shall he eat, that he may know to refuse the evil, and choose the good.

¹⁶ For before the child shall know to refuse the evil, and choose the good, the land that thou abhorrest shall be forsaken of both her kings.

¹ Moreover the LORD said unto me, Take thee a great roll, and write in it with a man’s pen concerning Maher-shalal-hash-baz.

² And I took unto me faithful witnesses to record, Uriah the priest, and Zechariah the son of Jeberechiah.

³ And I went unto the prophetess; and she conceived, and bare a son. Then said the LORD to me, Call his name Maher-shalal-hash-baz.

⁴ For before the child shall have knowledge to cry, My father, and my mother, the riches of Damascus and the spoil of Samaria shall be taken away before the king of Assyria.

⁹ Associate yourselves, O ye people, and ye shall be broken in pieces; and give ear, all ye of far countries: gird yourselves, and ye shall be broken in pieces; gird yourselves, and ye shall be broken in pieces.

¹⁰ Take counsel together, and it shall come to nought; speak the word, and it shall not stand: for God is with us.

¹⁰ І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса — дїло рук Твоїх.

¹¹ Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

¹² і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

¹³ Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?

¹⁴ Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслїдувати спасеннє?

¹ Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти.

² Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,

³ то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,

¹ Як же народивсь Ісус у Витлеємі Юдейському за царя Ірода, прийшли мудрцї зі сходу в Єрусалим,

² говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сходї, й прийшли поклонитись йому.

³ Почувши ж цар Ірод, стрівожив ся, і ввесь Єрусалим із ним.

⁴ І, зібравши всїх архиєреїв і письменників людських, допитував ся в них, де Христу родити ся.

⁵ Вони ж казали йому: В Витлеємі Юдейському, бо ось як написано в пророка:

⁶ І ти, Витлеєме, земле Юдина, нїчим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що старшинувати ме над народом моїм Ізраїлем.

⁷ Закликавши тодї Ірод тайкома мудрцїв, пильно в них випитував, якого часу показалась зоря.

⁸ І послав їх у Витлеєм, і каже: Йдїть та розпитайтесь пильно про те хлопятко; а як знайдете, принесїть менї звістку, щоб і менї пійти поклонитись йому.

⁹ Вони ж, вислухавши царя, вийшли; коли се зоря, що бачили на сходї, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлопятко.

¹⁰ Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю.

¹¹ І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро.

¹² І, бувши остережені вві снї, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом.

⁶ Бо хлопятко народилось нам — син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира.

⁷ Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Господа Саваота се вчинить.

¹¹ Бо й хто осьвячує і хто осьвячуєть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,

¹² глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі.

¹³ І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог.

¹⁴ Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,

¹⁵ і визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству.

¹⁶ Справдї бо не ангелів приймає, а насїннє Авраамове приймає.

¹⁷ Звідсїля мусїв у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людські.

¹⁸ У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.

¹³ Як же вони вийшли, ось ангел Господень являєть ся Йосифові вві снї, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матїр його, та втїкай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його.

¹⁴ Він же, вставши, взяв хлопятко й матїр його в ночі, та й пійшов у Єгипет.

¹⁵ І пробував там аж до смерти Іродової, щоб справдилось, що сказав Господь через пророка, глаголючи: Із Єгипту покликав я сина мого.

¹⁶ Бачивши тодї Ірод, що мудрцї насьміялись із него, розлютував ся вельми, та й послав повбивати всїх дїтей у Витлеємі й у всїх границях його, од двох років і меньше, по тому часу, що про него він пильно довідував ся в мудрцїв.

¹⁷ Тодї справдилось, що промовив Єремія пророк, глаголючи:

¹⁸ Чути в Рамі голосїннє і плач і тяжке наріканнє: Рахиля плаче по дїтях своїх, і не дає розважати себе, бо їх нема вже.

¹⁹ Як же вмер Ірод, ось являєть ся ангел Господень уві снї Йосифу в Єгиптї,

²⁰ глаголючи: Устань, та візьми хлопятко й матїр його, та йди в землю Ізраїлеву: бо ті померли, що шукали душі хлопятка.

²¹ І встав він, і взяв хлопятко й матїр його, та й пійшов у землю Ізраїлеву.

²² Та, почувши, що Архелай царює в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві снї, звернув у сторони Галилейські:

²³ і, прийшовши, жив у городї, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм.

¹ У початку сотворив Бог небо та землю.

² Земля ж була пуста і пустошня, і темрява лежала над безоднею; і дух Божий ширяв понад водами.

³ І рече Бог: Настань, сьвіте! І настав сьвіт.

⁴ І бачив Бог сьвіт, що воно добре; та й розлучив сьвіт із темрявою.

⁵ І назве Бог сьвіт день, а темряву назве ніч. І був вечір, і був ранок; день первий.

⁶ І рече Бог: Нехай проміж водами постане твердь, і розлучає води з водами! І сталось тако.

⁷ І сотворив Бог твердь; і розлучив Бог воду, що була під твердею, із водою, що була понад твердею.

⁸ І назве Бог твердь небо. І був вечір, і був ранок; день другий.

⁹ І рече Бог: Зберись, водо, що попід небом, ув одно місце, і появися суходоле. І сталось тако.

¹⁰ І назве Бог суходіл земля, а згромадженє вод назве море. І бачив Бог, що добре.

¹¹ І рече Бог: Нехай проростить земля биллє травне, зело з насїннями і дерево плодовите, плодюще по свойму родові, щоб його насїннє було в йому. І сталось тако.

¹² І вивела земля биллє травне, зело з насїннями і дерево плодовите, плодюще по свойму родові, що його насїння було в йому по свойму родові. І бачив Бог, що добре.

¹³ І був вечір, і був ранок; день трейтїй.

² And Balaam lifted up his eyes, and he saw Israel abiding in his tents according to their tribes; and the spirit of God came upon him.

³ And he took up his parable, and said, Balaam the son of Beor hath said, and the man whose eyes are open hath said:

⁵ How goodly are thy tents, O Jacob, and thy tabernacles, O Israel!

⁶ As the valleys are they spread forth, as gardens by the river’s side, as the trees of lign aloes which the LORD hath planted, and as cedar trees beside the waters.

⁷ He shall pour the water out of his buckets, and his seed shall be in many waters, and his king shall be higher than Agag, and his kingdom shall be exalted.

⁸ God brought him forth out of Egypt; he hath as it were the strength of an unicorn: he shall eat up the nations his enemies, and shall break their bones, and pierce them through with his arrows.

⁹ He couched, he lay down as a lion, and as a great lion: who shall stir him up? Blessed is he that blesseth thee, and cursed is he that curseth thee.

¹⁷ I shall see him, but not now: I shall behold him, but not nigh: there shall come a Star out of Jacob, and a Sceptre shall rise out of Israel, and shall smite the corners of Moab, and destroy all the children of Sheth.

¹⁸ And Edom shall be a possession, Seir also shall be a possession for his enemies; and Israel shall do valiantly.

⁶ In that day, saith the LORD, will I assemble her that halteth, and I will gather her that is driven out, and her that I have afflicted;

⁷ And I will make her that halted a remnant, and her that was cast far off a strong nation: and the LORD shall reign over them in mount Zion from henceforth, even for ever.

² But thou, Beth-lehem Ephratah, though thou be little among the thousands of Judah, yet out of thee shall he come forth unto me that is to be ruler in Israel; whose goings forth have been from of old, from everlasting.

³ Therefore will he give them up, until the time that she which travaileth hath brought forth: then the remnant of his brethren shall return unto the children of Israel.

⁴ And he shall stand and feed in the strength of the LORD, in the majesty of the name of the LORD his God; and they shall abide: for now shall he be great unto the ends of the earth.

¹ І вийде пагонець із кореня Ессейового і вітка виросте з кореня його.

² І спочине на йому дух Господень, дух премудростї й розуму, дух ради й кріпостї, дух знання й побожностї;

³ І сповниться страхом Божим; і судити ме він не, як око бачить, і не, як ухо чує, — присуд видавати.

⁴ По справедливостї судити ме вбогих, а справи злиденних на землї по правдї рішати. Палицею слова ударить він землю, і безбожного погубить уст своїх духом.

⁵ Справедливість буде в його поясом чересел, а правда — підперезом ребер у його.

⁶ Тодї буде вовк укупі із ягнятком жити, барс — із козеням лежати; та й телятко, левчук і віл зможуть жити разом, а мала дитина зможе їх пасти.

⁷ І ведмедиця й корова вкупі пастись будуть, а їх маленькі лежати муть поруч, ба й лев соломою харчитись разом з волом буде;

⁸ І хлопятко грати меться над норою гаспида, і дитина засуне руку свою у гнїздо змиїне.

⁹ На всїй сьвятій горі в мене одні одним шкодити не будуть, бо земля так повна буде розуміннєм Бога, як водою море.

¹⁰ І буде того часу: до пагонця з кореня Ессейового, що стане знаменом народам, навернуться погани, — й гріб його буде славен.

³⁵ This is our God, and there shall none other be accounted of in comparison of him

³⁶ He hath found out all the way of knowledge, and hath given it unto Jacob his servant, and to Israel his beloved.

³⁷ Afterward did he shew himself upon earth, and conversed with men.

¹ This is the book of the commandments of God, and the law that endureth for ever: all they that keep it shall come to life; but such as leave it shall die.

² Turn thee, O Jacob, and take hold of it: walk in the presence of the light thereof, that thou mayest be illuminated.

³ Give not thine honour to another, nor the things that are profitable unto thee to a strange nation.

⁴ O Israel, happy are we: for things that are pleasing to God are made known unto us.

³¹ Thou, O king, sawest, and behold a great image. This great image, whose brightness was excellent, stood before thee; and the form thereof was terrible.

³² This image’s head was of fine gold, his breast and his arms of silver, his belly and his thighs of brass,

³³ His legs of iron, his feet part of iron and part of clay.

³⁴ Thou sawest till that a stone was cut out without hands, which smote the image upon his feet that were of iron and clay, and brake them to pieces.

³⁵ Then was the iron, the clay, the brass, the silver, and the gold, broken to pieces together, and became like the chaff of the summer threshingfloors; and the wind carried them away, that no place was found for them: and the stone that smote the image became a great mountain, and filled the whole earth.

³⁶ This is the dream; and we will tell the interpretation thereof before the king.

⁴⁴ And in the days of these kings shall the God of heaven set up a kingdom, which shall never be destroyed: and the kingdom shall not be left to other people, but it shall break in pieces and consume all these kingdoms, and it shall stand for ever.

⁴⁵ Forasmuch as thou sawest that the stone was cut out of the mountain without hands, and that it brake in pieces the iron, the brass, the clay, the silver, and the gold; the great God hath made known to the king what shall come to pass hereafter: and the dream is certain, and the interpretation thereof sure.

⁶ Бо хлопятко народилось нам — син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира.

⁷ Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Господа Саваота се вчинить.

¹⁰ Moreover the LORD spake again unto Ahaz, saying,

¹¹ Ask thee a sign of the LORD thy God; ask it either in the depth, or in the height above.

¹² But Ahaz said, I will not ask, neither will I tempt the LORD.

¹³ And he said, Hear ye now, O house of David; Is it a small thing for you to weary men, but will ye weary my God also?

¹⁴ Therefore the Lord himself shall give you a sign; Behold, a virgin shall conceive, and bear a son, and shall call his name Immanuel.

¹⁵ Butter and honey shall he eat, that he may know to refuse the evil, and choose the good.

¹⁶ For before the child shall know to refuse the evil, and choose the good, the land that thou abhorrest shall be forsaken of both her kings.

¹ Moreover the LORD said unto me, Take thee a great roll, and write in it with a man’s pen concerning Maher-shalal-hash-baz.

² And I took unto me faithful witnesses to record, Uriah the priest, and Zechariah the son of Jeberechiah.

³ And I went unto the prophetess; and she conceived, and bare a son. Then said the LORD to me, Call his name Maher-shalal-hash-baz.

⁴ For before the child shall have knowledge to cry, My father, and my mother, the riches of Damascus and the spoil of Samaria shall be taken away before the king of Assyria.

⁹ Associate yourselves, O ye people, and ye shall be broken in pieces; and give ear, all ye of far countries: gird yourselves, and ye shall be broken in pieces; gird yourselves, and ye shall be broken in pieces.

¹⁰ Take counsel together, and it shall come to nought; speak the word, and it shall not stand: for God is with us.

¹ Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

² в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.

³ Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

⁴ Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

⁵ Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

⁶ Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

⁷ І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огня слугами своїми.

⁸ Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти — палиця царювання Твого.

⁹ Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

¹⁰ І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса — дїло рук Твоїх.

¹¹ Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

¹² і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

¹ Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну.

² Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї.

³ Ійшли всї вписуватись, кожен у свій город.

⁴ Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)

⁵ вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка.

⁶ Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй.

⁷ І вродила Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.

⁸ І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї.

⁹ І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим.

¹⁰ І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всїм людям.

¹¹ Бо народивсь вам сьогоднї Спас, що єсть Христос Господь, у городї Давидовому.

¹² І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.

¹³ І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:

¹⁴ Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.

¹⁵ І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.

¹⁶ І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.

¹⁷ І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.

¹⁸ І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.

¹⁹ Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серцї своїм.

²⁰ І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.

¹ Як же народивсь Ісус у Витлеємі Юдейському за царя Ірода, прийшли мудрцї зі сходу в Єрусалим,

² говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сходї, й прийшли поклонитись йому.

³ Почувши ж цар Ірод, стрівожив ся, і ввесь Єрусалим із ним.

⁴ І, зібравши всїх архиєреїв і письменників людських, допитував ся в них, де Христу родити ся.

⁵ Вони ж казали йому: В Витлеємі Юдейському, бо ось як написано в пророка:

⁶ І ти, Витлеєме, земле Юдина, нїчим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що старшинувати ме над народом моїм Ізраїлем.

⁷ Закликавши тодї Ірод тайкома мудрцїв, пильно в них випитував, якого часу показалась зоря.

⁸ І послав їх у Витлеєм, і каже: Йдїть та розпитайтесь пильно про те хлопятко; а як знайдете, принесїть менї звістку, щоб і менї пійти поклонитись йому.

⁹ Вони ж, вислухавши царя, вийшли; коли се зоря, що бачили на сходї, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлопятко.

¹⁰ Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю.

¹¹ І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро.

¹² І, бувши остережені вві снї, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом.

¹³ Як же вони вийшли, ось ангел Господень являєть ся Йосифові вві снї, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матїр його, та втїкай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його.

¹⁴ Він же, вставши, взяв хлопятко й матїр його в ночі, та й пійшов у Єгипет.

¹⁵ І пробував там аж до смерти Іродової, щоб справдилось, що сказав Господь через пророка, глаголючи: Із Єгипту покликав я сина мого.

¹⁶ Бачивши тодї Ірод, що мудрцї насьміялись із него, розлютував ся вельми, та й послав повбивати всїх дїтей у Витлеємі й у всїх границях його, од двох років і меньше, по тому часу, що про него він пильно довідував ся в мудрцїв.

¹⁷ Тодї справдилось, що промовив Єремія пророк, глаголючи:

¹⁸ Чути в Рамі голосїннє і плач і тяжке наріканнє: Рахиля плаче по дїтях своїх, і не дає розважати себе, бо їх нема вже.

¹⁹ Як же вмер Ірод, ось являєть ся ангел Господень уві снї Йосифу в Єгиптї,

²⁰ глаголючи: Устань, та візьми хлопятко й матїр його, та йди в землю Ізраїлеву: бо ті померли, що шукали душі хлопятка.

²¹ І встав він, і взяв хлопятко й матїр його, та й пійшов у землю Ізраїлеву.

²² Та, почувши, що Архелай царює в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві снї, звернув у сторони Галилейські:

²³ і, прийшовши, жив у городї, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм.