¹ Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаєть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.

² Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його.

³ Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: „Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій,‟ хоч дїла від настання сьвіту скінчені.

⁴ Рече бо десь про семий день так: „І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх.‟

⁵ І в сьому (місцї) знов: „Чи коли ввійдуть у відпочинок мій.‟

⁶ Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;

⁷ то знов означає якийсь день, „сьогоднї‟ глаголючи в Давидї, по стільких лїтах, яко ж було сказано: „Сьогоднї, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших.‟

⁸ Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.

⁹ Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим.

¹⁰ Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.

¹¹ Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство.

¹² Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.

¹³ І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

²² І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.

²³ І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.

²⁴ І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.

²⁵ Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.

²⁶ І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.

¹ Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте.

² В дому Отця мого осель багато. Коли б нї, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам.

³ І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.

⁴ А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте.

⁵ Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати?

⁶ Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

⁷ Коли б знали мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й видїли Його.

⁸ Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас.

⁹ Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видїв мене, видїв Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?

¹⁰ Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла.

¹¹ Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж нї, задля дїл самих віруйте менї.

¹² Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду.

¹³ І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Синї.

¹⁴ Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю.

¹⁵ Коли любите мене, хоронїть заповідї мої.

¹⁶ І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, —

¹⁷ Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.

¹⁸ Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас.

¹⁹ Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете.

²⁰ Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в менї, а я в вас.

²¹ Хто має заповідї мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому.

²² Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові?

²³ Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо.

²⁴ Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.

²⁵ Се я глаголав вам, у вас пробуваючи.

²⁶ Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадає вам усе, що я глаголав вам.

²⁷ Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.

²⁸ Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене.

²⁹ І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували.

³⁰ Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого.

³¹ Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходїмо з відсїля.