¹ But the souls of the righteous are in the hand of God, and there shall no torment touch them.

² In the sight of the unwise they seemed to die: and their departure is taken for misery,

³ And their going from us to be utter destruction: but they are in peace.

⁴ For though they be punished in the sight of men, yet is their hope full of immortality.

⁵ And having been a little chastised, they shall be greatly rewarded: for God proved them, and found them worthy for himself.

⁶ As gold in the furnace hath he tried them, and received them as a burnt offering.

⁷ And in the time of their visitation they shall shine, and run to and fro like sparks among the stubble.

⁸ They shall judge the nations, and have dominion over the people, and their Lord shall reign for ever.

⁹ They that put their trust in him shall understand the truth: and such as be faithful in love shall abide with him: for grace and mercy is to his saints, and he hath care for his elect.

¹⁵ But the righteous live for evermore; their reward also is with the Lord, and the care of them is with the most High.

¹⁶ Therefore shall they receive a glorious kingdom, and a beautiful crown from the Lord’s hand: for with his right hand shall he cover them, and with his arm shall he protect them.

¹⁷ He shall take to him his jealousy for complete armour, and make the creature his weapon for the revenge of his enemies.

¹⁸ He shall put on righteousness as a breastplate, and true judgment instead of an helmet.

¹⁹ He shall take holiness for an invincible shield.

²⁰ His severe wrath shall he sharpen for a sword, and the world shall fight with him against the unwise.

²¹ Then shall the right aiming thunderbolts go abroad; and from the clouds, as from a well drawn bow, shall they fly to the mark.

²² And hailstones full of wrath shall be cast as out of a stone bow, and the water of the sea shall rage against them, and the floods shall cruelly drown them.

²³ Yea, a mighty wind shall stand up against them, and like a storm shall blow them away: thus iniquity shall lay waste the whole earth, and ill dealing shall overthrow the thrones of the mighty.

¹ Hear therefore, O ye kings, and understand; learn, ye that be judges of the ends of the earth.

² Give ear, ye that rule the people, and glory in the multitude of nations.

³ For power is given you of the Lord, and sovereignty from the Highest, who shall try your works, and search out your counsels.

⁷ But though the righteous be prevented with death, yet shall he be in rest.

⁸ For honourable age is not that which standeth in length of time, nor that is measured by number of years.

⁹ But wisdom is the gray hair unto men, and an unspotted life is old age.

¹⁰ He pleased God, and was beloved of him: so that living among sinners he was translated.

¹¹ Yea speedily was he taken away, lest that wickedness should alter his understanding, or deceit beguile his soul.

¹² For the bewitching of naughtiness doth obscure things that are honest; and the wandering of concupiscence doth undermine the simple mind.

¹³ He, being made perfect in a short time, fulfilled a long time:

¹⁴ For his soul pleased the Lord: therefore hasted he to take him away from among the wicked.

¹⁵ This the people saw, and understood it not, neither laid they up this in their minds, That his grace and mercy is with his saints, and that he hath respect unto his chosen.

³⁶ Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

³⁷ Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

³⁸ І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

³⁹ Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

⁴⁰ І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

⁴¹ Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

⁴² Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

⁴³ І взявши, їв перед ними.

⁴⁴ Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

⁴⁵ Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

⁴⁶ і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

⁴⁷ і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

⁴⁸ Ви ж сьвідки сього.

⁴⁹ І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

⁵⁰ І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

⁵¹ І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

⁵² Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

⁵³ і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

⁴ Коли ж Христос, життє ваше, явить ся, тодї і ви з Ним явитесь у славі.

⁵ Оце ж умертвіть члени ваші, що на землї: блуд, нечистоту, страсть, похоть лиху, зажерливість, котра єсть ідолослуженнє,

⁶ за се йде гнїв Божий на синів неслухняности,

⁷ між котрими і ви колись ходили, як жили між ними.

⁸ Тепер же покиньте й ви те все: гнїв, ярость, злобу, лайку, соромні слова од уст ваших.

⁹ Не кривіть словом один проти одного, скинувши з себе давнього чоловіка з дїлами його,

¹⁰ і одягнувшись у нового, що обновляєть ся в розумі по образу Того, хто сотворив його,

¹¹ де нема Грека, нї Жидовина, обрізання і необрізання, чужоземця і Скита, невільника й вільного, а все й у всьому Христос.

²² А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпіннє, добрість, милосердє, віра,

²³ тихість, вдержливість. На таких нема закону.

²⁴ А которі Христові, ті розпяли тїло з страстьми і хотїннєм.

²⁵ Коли духом живемо, духом і ходїмо.

²⁶ Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи.

¹ Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішеннє, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, щоб і тобі не бути спокушеним.

² Один одного тягарі носїть, і так сповняйте закон Христів.

¹⁶ Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

¹⁷ і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

¹⁸ І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

¹⁹ А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.

²⁰ А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

²¹ І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

²² І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.

²³ І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.

²⁴ Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

¹⁷ і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх,

¹⁸ і мучені від духів нечистих; і сцїляли ся.

¹⁹ І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх.

²⁰ І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.

²¹ Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.

²² Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого.

²³ Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.

¹ Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.

² Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.

³ Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.

⁴ Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.

⁵ Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?

⁶ Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.

⁷ Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.

⁸ Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.

⁹ Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.

¹⁰ Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;

¹¹ бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.

¹² Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,

¹³ побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!

¹⁴ Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:

¹⁵ Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.

¹⁶ Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.

¹⁷ Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.

¹⁸ Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.

¹⁹ Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!

²⁰ Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.

²¹ Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.

²² Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.

²³ Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.

²⁴ Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.

²⁵ Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.

²⁶ Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.

²⁷ Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.

²⁸ Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.

²⁹ Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.

³⁰ Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.

³¹ Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.

³² І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.

³³ Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.

³⁴ Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому ? Хто се Син чоловічий?

³⁵ Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.

³⁶ Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.

³⁷ Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,

³⁸ щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?

³⁹ Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:

⁴⁰ Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.

⁴¹ Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.

⁴² Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.

⁴³ Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.

⁴⁴ Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.

⁴⁵ І хто видить мене, видить Пославшого мене.

⁴⁶ Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.

⁴⁷ І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.

⁴⁸ Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.

⁴⁹ Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.

⁵⁰ І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.