¹⁵ Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість.

¹⁶ Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого дїла доброго неспосібними.

¹ Ти ж говори, що личить здоровій науцї:

² старики щоб були тверезі, чесні, мірні, здорові вірою, любовю, терпіннєм;

³ старі жінки так само щоб убирались як годить ся сьвятим, (були) не осудливі, не підневолені великому пянству і навчали добра,

⁴ щоб доводили до розуму молодших, любити чоловіків, жалувати дїтей,

⁵ щоб були мірними, чистими, господарними, добрими, корились своїм чоловікам, щоб слово Боже не зневажалось.

⁶ Молодїж так само напоминай знати міру.

⁷ У всьому ж сам себе подаючи за взір добрих дїл, у науцї цїлость, поважність,

⁸ слово здорове, недокорене, щоб осоромив ся противник, не маючи нїчого казати про нас докірно.

⁹ Слуги своїм панам щоб корились, у всьому догоджали, не відказуючи,

¹⁰ не крали, а показували всяку добру віру, щоб науку Спасителя нашого, Бога, украшували у всьому.

³⁷ Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.

³⁸ Усї ж люде сходились рано до Него в церкву слухати Його.

¹ Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.

² І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.

³ Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.

⁴ І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.

⁵ І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.

⁶ І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.

⁷ Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.

⁸ І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.

¹ Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.

² Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.

³ Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.

⁴ І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.

⁵ За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.

⁶ Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.

⁷ Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.

⁸ Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.

⁹ Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

¹⁰ Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.

¹¹ Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.

¹² Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.

¹³ Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.

¹⁴ Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.

¹⁵ Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

¹⁶ І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.

¹⁷ За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.

¹⁸ Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.

¹⁹ Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.

²⁰ Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?

²¹ Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?

²² Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.

²³ І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.

²⁴ Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.

²⁵ Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.

²⁶ Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.

²⁷ Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.

²⁸ І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.

²⁹ Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.

³⁰ Я і Отець одно.

³¹ Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.

³² Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?

³³ Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.

³⁴ Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?

³⁵ Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —

³⁶ то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?

³⁷ Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.

³⁸ Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.

³⁹ Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,

⁴⁰ та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.

⁴¹ І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.

⁴² І увірували там многі в Него.