²⁰ У великому ж домі не тілько посуд золотий та срібний, а й деревяний і глиняний; і инші на честь, а инші на нечесть.

²¹ Оце ж, коли хто очистить себе від сього, буде посудиною на честь, осьвяченою і потрібною владицї, на всяке дїло добре наготовленою.

²² Від похотей молодечих утїкай; побивай ся ж за правдою, вірою, любовю, миром з тими, що призивають Господа чистим серцем.

²³ Від дурного ж і невченого змагання вхиляй ся, знаючи, що воно родить сварки.

²⁴ Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всїх, навчаючим, незлобним,

²⁵ щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміннє правди,

²⁶ і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю.

²⁷ Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,

²⁸ говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.

²⁹ Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.

³⁰ І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.

³¹ І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.

³² Опісля ж усїх умерла й жінка.

³³ Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.

³⁴ І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:

³⁵ которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:

³⁶ бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.

³⁷ А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.

³⁸ Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.

³⁹ Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.

⁴⁰ І більш не сьміли питати Його нї про що.

⁴¹ Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?

⁴² А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,

⁴³ доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.

⁴⁴ Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?

¹ Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.

² І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.

³ Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.

⁴ Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.

⁵ Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?

⁶ Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.

⁷ Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.

⁸ Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:

⁹ Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?

¹⁰ Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.

¹¹ Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.

¹² Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.

¹³ Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.

¹⁴ Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.

¹⁵ Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.

¹⁶ Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,

¹⁷ і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.

¹⁸ А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.

¹⁹ Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.

²⁰ Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.

²¹ Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.

²² Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,

²³ инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;

²⁴ побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.

²⁵ І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?

²⁶ Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.

²⁷ Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.

²⁸ Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?

²⁹ Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.

³⁰ Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?

³¹ Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.

³² Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.

³³ Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.

³⁴ Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.

³⁵ Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.

³⁶ Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.

³⁷ Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.

³⁸ Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.

³⁹ Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.

⁴⁰ Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.

⁴¹ Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;

⁴² і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?

⁴³ Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.

⁴⁴ Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.

⁴⁵ Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.

⁴⁶ Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.

⁴⁷ Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.

⁴⁸ Я хлїб життя.

⁴⁹ Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.

⁵⁰ Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.

⁵¹ Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.

⁵² Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?

⁵³ Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.

⁵⁴ Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.

⁵⁵ Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.

⁵⁶ Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.

⁵⁷ Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.

⁵⁸ Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.

⁵⁹ Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.

⁶⁰ Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?

⁶¹ Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?

⁶² Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?

⁶³ Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.

⁶⁴ Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.

⁶⁵ І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.

⁶⁶ Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.

⁶⁷ Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?

⁶⁸ Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,

⁶⁹ і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.

⁷⁰ Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.

⁷¹ Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.