¹⁸ This charge I commit unto thee, son Timothy, according to the prophecies which went before on thee, that thou by them mightest war a good warfare;

¹⁹ Holding faith, and a good conscience; which some having put away concerning faith have made shipwreck:

²⁰ Of whom is Hymenaeus and Alexander; whom I have delivered unto Satan, that they may learn not to blaspheme.

⁸ I will therefore that men pray every where, lifting up holy hands, without wrath and doubting.

⁹ In like manner also, that women adorn themselves in modest apparel, with shamefacedness and sobriety; not with broided hair, or gold, or pearls, or costly array;

¹⁰ But (which becometh women professing godliness) with good works.

¹¹ Let the woman learn in silence with all subjection.

¹² But I suffer not a woman to teach, nor to usurp authority over the man, but to be in silence.

¹³ For Adam was first formed, then Eve.

¹⁴ And Adam was not deceived, but the woman being deceived was in the transgression.

¹⁵ Notwithstanding she shall be saved in childbearing, if they continue in faith and charity and holiness with sobriety.

¹ Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.

² Споруджено бо перву скиню, а в нїй сьвітильник і стіл і предложеннє хлїбів, котра зветь ся: Сьвята.

³ За другою ж завісою скиня, що звана: Сьвятая Сьвятих;

⁴ мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,

⁵ а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд нинї говорити порізно.

⁶ Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;

⁷ у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.

¹⁵ And they brought unto him also infants, that he would touch them: but when his disciples saw it, they rebuked them.

¹⁶ But Jesus called them unto him, and said, Suffer little children to come unto me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God.

¹⁷ Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child shall in no wise enter therein.

²⁶ And they that heard it said, Who then can be saved?

²⁷ And he said, The things which are impossible with men are possible with God.

²⁸ Then Peter said, Lo, we have left all, and followed thee.

²⁹ And he said unto them, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or parents, or brethren, or wife, or children, for the kingdom of God’s sake,

³⁰ Who shall not receive manifold more in this present time, and in the world to come life everlasting.

³⁸ Now it came to pass, as they went, that he entered into a certain village: and a certain woman named Martha received him into her house.

³⁹ And she had a sister called Mary, which also sat at Jesus’ feet, and heard his word.

⁴⁰ But Martha was cumbered about much serving, and came to him, and said, Lord, dost thou not care that my sister hath left me to serve alone? bid her therefore that she help me.

⁴¹ And Jesus answered and said unto her, Martha, Martha, thou art careful and troubled about many things:

⁴² But one thing is needful: and Mary hath chosen that good part, which shall not be taken away from her.

²⁷ And it came to pass, as he spake these things, a certain woman of the company lifted up her voice, and said unto him, Blessed is the womb that bare thee, and the paps which thou hast sucked.

²⁸ But he said, Yea rather, blessed are they that hear the word of God, and keep it.

¹ Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,

² глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.

³ Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.

⁴ І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,

⁵ то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.

⁶ Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!

⁷ Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?

⁸ Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?

⁹ Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:

¹⁰ Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.

¹¹ Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.

¹² Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.

¹³ А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.

¹⁴ Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

¹⁵ Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.

¹⁶ Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

¹⁷ Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

¹⁸ І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.

¹⁹ Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.

²⁰ Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

²¹ Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

²² Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.

²³ Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

²⁴ Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

²⁵ Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

²⁶ Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

²⁷ Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.

²⁸ Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

²⁹ Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

³⁰ та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.

³¹ Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.

³² Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

³³ і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

³⁴ А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

³⁵ Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;

³⁶ чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.

³⁷ Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.

³⁸ І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.

³⁹ А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

⁴⁰ Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,

⁴¹ глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.

⁴² А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

⁴³ І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.