¹ Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.

² Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,

³ коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись.

⁴ Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.

⁵ На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.

⁶ Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:

⁷ (бо ходимо вірою, а не видїннєм.)

⁸ Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.

⁹ Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.

¹⁰ Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.

⁷ Поминайте наставників ваших, що глаголали вам слово Боже; і позираючи на конець їх життя, послїдуйте вірі їх.

⁸ Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки.

⁹ У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними.

¹⁰ Маємо жертівню, з котрої не мають права їсти, хто служить скинї.

¹¹ Которих бо животних кров уносить в сьвятиню архиєрей за гріхи, тих мясо палить ся осторонь стану.

¹² Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав.

¹³ Тим же оце вийдїмо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його.

¹⁴ Не маємо бо тут сталого города, а того, що буде, шукаємо.

¹⁵ Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть „овощ уст‟, що визнають імя Його.

¹⁶ Благотворення ж і подїльчивости не забувайте; такими бо жертвами вельми догоджують Богу.

¹⁶ Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.

¹⁷ Нема бо нїчого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнаєть ся і на яв не вийде.

¹⁸ Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не має, і що, здаєть ся, має, візьметь ся від него.

¹⁹ Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.

²⁰ І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.

²¹ Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає і чинить його.

³² Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство.

³³ Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодїй не приступає, анї міль не їсть.

³⁴ Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде.

³⁵ Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані,

³⁶ і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весїлля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому.

³⁷ Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих: істино глаголю вам, що підпережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм.

³⁸ І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде так, блаженні слуги ті.

³⁹ Се ж знайте, що, коли б знав господар, о которій годинї злодїй прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї.

⁴⁰ Тим і ви будьте готові; бо, котрої години не думаєте, Син чоловічий прийде.

¹ І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузї.

² А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окроме самих; і переобразивсь перед ними.

³ І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов снїг, якої біляр на землї не може вбілити.

⁴ І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.

⁵ І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.

⁶ Не знав бо, що казати: були бо полякані.

⁷ І постала хмара отїняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.

⁸ І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.

⁹ Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нїкому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.

¹⁰ І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.

¹¹ І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?

¹² Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.

¹³ Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотїли, як писано про него.

¹⁴ І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.

¹⁵ І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.

¹⁶ І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?

¹⁷ І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.

¹⁸ І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.

¹⁹ Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.

²⁰ І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.

²¹ І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.

²² І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.

²³ Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.

²⁴ І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.

²⁵ Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.

²⁶ І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.

²⁷ Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.

²⁸ І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.

²⁹ І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.

³⁰ І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею; і не хотїв, щоб хто знав.

³¹ Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.

³² Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.

³³ І прийшов у Капернаум, і, бувши в господї, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?

³⁴ Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.

³⁵ І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усїх останнїм і всїм слугою.

³⁶ І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм:

³⁷ Хто одно з таких дїтей прийме в імя моє, мене приймає; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.

³⁸ Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слїдом за нами.

³⁹ Ісус же рече: Не боронїть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.

⁴⁰ Хто бо не проти вас, той за вас.

⁴¹ Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.

⁴² Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.

⁴³ І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,

⁴⁴ де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

⁴⁵ І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,

⁴⁶ де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.

⁴⁷ І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,

⁴⁸ де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

⁴⁹ Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.

⁵⁰ Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити її? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.