¹ Після сього явив ся знов Ісус ученикам на морі Тивериядському; явив ся ж так.

² Були в купі Симон Петр та Тома, на прізвище Близняк, та Натанаїл із Кани Галилейської, та сини Зеведеєві, та инших учеників Його двоє.

³ Каже їм Симон Петр: Пійду риби ловити. Кажуть вони йому: Пійдемо й ми з тобою. Вийшли та й улїзли зараз у човен; та не піймали тієї ночі нїчого.

⁴ Як же настав уже ранок, стояв Ісус на березї; та не знали ученики, що се був Ісус.

⁵ Рече тодї їм Ісус: Дїти, чи маєте що їсти? Відказали Йому: Нї.

⁶ Він же рече їм: Закиньте невода з правого боку човна, то й знайдете. Закинули ж, і вже не здолїли його витягти задля множества риби.

⁷ Каже тодї ученик той, котрого любив Ісус, Петрові: Се Господь. Симон же Петр, почувши, що се Господь, підперезавсь (був бо нагий), та й кинувсь у море.

⁸ Инші ж ученики човником приплили (бо недалеко були від землї, а локот на двістї), тягнучи невода з рибою.

⁹ Скоро вийшли на землю, бачять розложений жар, а на йому рибу і хлїб.

¹⁰ Рече їм Ісус: Принесїть риби, що вловили тепер.

¹¹ Улїз же Симон Петр, та й витяг невід на землю повен риби великої, сто й пятьдесять і три; і хоч стільки її було, не порвав ся невід.

¹² Рече їм Ісус: Ідїть обідайте. Нїхто ж не важив ся з учеників спитати Його: Хто Ти єси? знаючи, що се Господь.

¹³ Приходить тодї Ісус і бере хлїб, та й дає їм, і риби так само.

¹⁴ Се вже втретє явивсь Ісус ученикам своїм, уставши з мертвих.

¹⁶ та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не оправдить ся дїлами закону нїяке тїло.

¹⁷ Коли ж, шукаючи оправдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!

¹⁸ Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.

¹⁹ Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.

²⁰ Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.

¹⁹ Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно.

²⁰ Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,

²¹ і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.

²² Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його.

²³ І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його.

²⁴ І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.

²⁵ Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся.

²⁶ Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.

²⁷ Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:

²⁸ маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.

²⁹ Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.

³⁰ Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.

³¹ Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.

¹ І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.

² І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.

³ І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.

⁴ І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.

⁵ І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.

⁶ І вийшовши Фарисеї, зараз з Іродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.

⁷ Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,

⁸ і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.

⁹ І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.

¹⁰ Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.

¹¹ А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.

¹² І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.

¹³ І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.

¹⁴ І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,

¹⁵ і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.

¹⁶ І дав Симонові імя Петр;

¹⁷ та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;

¹⁸ та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,

¹⁹ та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.

²⁰ Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба зʼїсти.

²¹ І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.

²² А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.

²³ І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?

²⁴ І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.

²⁵ І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.

²⁶ І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.

²⁷ Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.

²⁸ Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;

²⁹ хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:

³⁰ бо казали: Духа нечистого має.

³¹ Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.

³² І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.

³³ І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?

³⁴ І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!

³⁵ Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.