⁶ Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають,

⁷ а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,

⁸ котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.

⁹ Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.

¹⁷ Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господї, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.

¹⁸ Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.

¹⁹ Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу.

²⁰ Не в слові бо царство Боже, а в силї.

²¹ Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?

¹ Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого мав.

² І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить?

³ Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить,

⁴ в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа,

⁵ видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса.

⁵ Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,

⁶ котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;

⁷ тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,

⁸ і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.

⁹ Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,

¹⁰ щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,

¹¹ і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.

³⁷ Хто любить батька або матїр більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене.

³⁸ І хто не візьме хреста свого, й не пійде слїдом за мною, недостоєн мене.

³⁹ Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.

⁴⁰ Хто приймає вас, мене приймає; а хто приймає мене, приймає Того, хто послав мене.

⁴¹ Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймає праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.

⁴² І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втерає нагороди своєї.

¹ І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх.

¹ І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступили ученики Його, показати Йому будівлю церковну.

² Ісус же рече їм: Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.

³ Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту?

⁴ І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас.

⁵ Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих.

⁶ Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець.

⁷ Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях.

⁸ Все ж се почин горя.

⁹ Тодї видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усї народи задля імя мого.

¹⁰ І тодї поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидїти муть одно одного.

¹¹ І багато лжепророків устане, й зведуть многих.

¹² І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих.

¹³ Хто ж видержить до останку, той спасеть ся.

³⁸ Now it came to pass, as they went, that he entered into a certain village: and a certain woman named Martha received him into her house.

³⁹ And she had a sister called Mary, which also sat at Jesus’ feet, and heard his word.

⁴⁰ But Martha was cumbered about much serving, and came to him, and said, Lord, dost thou not care that my sister hath left me to serve alone? bid her therefore that she help me.

⁴¹ And Jesus answered and said unto her, Martha, Martha, thou art careful and troubled about many things:

⁴² But one thing is needful: and Mary hath chosen that good part, which shall not be taken away from her.

²⁷ And it came to pass, as he spake these things, a certain woman of the company lifted up her voice, and said unto him, Blessed is the womb that bare thee, and the paps which thou hast sucked.

²⁸ But he said, Yea rather, blessed are they that hear the word of God, and keep it.

¹ І, йдучи мимо, побачив чоловіка, слїпого зроду.

² І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся.

³ Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому.

⁴ Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити.

⁵ Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові.

⁶ Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі слїпому,

⁷ і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий.

⁸ Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив?

⁹ Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я.

¹⁰ Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі?

¹¹ Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я.

¹² Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю.

¹³ Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого.

¹⁴ Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі.

¹⁵ Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу.

¹⁶ Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сей чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Як може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними.

¹⁷ Кажуть слїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк.

¹⁸ Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого.

¹⁹ І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить?

²⁰ Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся;

²¹ як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить.

²² Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи.

²³ Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте.

²⁴ Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний.

²⁵ Озвав ся ж той, і сказав: Чи грішний, не знаю; одно знаю, що, слїпим бувши, тепер бачу.

²⁶ Сказали ж йому знов: Що зробив тобі? як одкрив очі твої?

²⁷ Відказав їм: Я сказав вам уже, й ви чули. Чого знов хочете чути? Хиба й ви хочете Його учениками бути?

²⁸ Налаяли його тодї, і казали: Ти ученик Його, ми ж Мойсейові ученики.

²⁹ Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він.

³⁰ Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої.

³¹ Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухає; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухає.

³² Од віку не чувано, щоб одкрив хто очі зроду слїпому.

³³ Коли б Сей не був від Бога, не міг би робити нїчого.

³⁴ Озвались і казали йому: У гріхах ти родивсь увесь, і ти навчаєш нас? Та й вигнали його геть.

³⁵ Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого?

³⁶ Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него?

³⁷ Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він.

³⁸ Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому.

³⁹ І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились.

⁴⁰ І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі?

⁴¹ Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся.