¹⁰ І зійшов геть Яков від Бейер-Себи, від колодязя клятьби, та й помандрував у Гаран.

¹¹ І приблудивсь до одного врочища, та й обночувавсь там, зайшло бо соньце. І взяв між каміннєм каменя на тому врочищі, та й положив його собі в голови, та лїг спати на місцї тому.

¹² І бачив сон, і се драбину поставлено на землї, верховина ж її сягає до небес, і ангели Божі возходять і низходять по нїй.

¹³ Господь же стоїть на їй і рече: Я Господь Бог Авраамів, отця твого, і Бог Ізааків. Земля, що на їй лежиш, тобі оддам її і насїнню твойму.

¹⁴ І буде насїннє твоє, як пісок земний і розпросторишся на захід соньця, і на схід соньця, і на північ, і на полудьнє, і благословляться в тобі всї колїна землї, і у насїннї твойму.

¹⁵ І се я з тобою й оберегати му тебе на всякій дорозї, що нею пійдеш, і верну тебе в ʼцю землю; бо не покину тебе, докіль сотворю все, що глаголав тобі.

¹⁶ І прокинувсь Яков од сну свого, і каже: Певно єсть Господь на врочищі сьому, а я й не знав.

¹⁷ І злякавсь, і каже: Яке страшне врочище се! Не що інше воно як дом Божий, а се ворота небесні.

²⁷ Як же скінчаться сї днї, будуть на осьмий день і дальше сьвященники приносити на жертівнику ваші всепалення й подячні жертви, й я буду милосердним до вас, говорить Господь Бог.

¹ І привів мене назад ід брамі знадвірній в сьвятиню, що повернена на схід сонця, й була вона зачинена.

² І промовив до мене Господь: Брама ся буде зачинена, й не відчиниться, й нїяка людина не ввійде нею, бо Господь Бог Ізраїля увійшов нею, й буде вона зачинена.

³ Що ж до князя, то він, яко князь, сяде в їй, щоб їсти хлїб перед Господом; входити ме дорогою воріт переддвірних, та й виходити ме тією ж дорогою.

⁴ Тодї привів мене дорогою брами північньої навпроти храму, аж се — слава Господня сповнила дом Господень, і впав я на лице моє.

¹ Премудрість збудувала будинок собі, витесала сїм стовпів до него,

² Заколола жертви, налила вина й приготовила стіл у себе;

³ Розіслала служебки свої, щоб покликали з городських висот:

⁴ Хто невчений простак, звертай сюди! а тим, що на розум убогі, сказала:

⁵ Прибувайте та їжте мій хлїб і вино моє пийте;

⁶ Покидайте дурноту, й жийте, та ходїте стежками, що вам розум укаже!

⁷ Хто хоче кепкуна навчати, наживе собі неславу, а хто докоряє безбожникові, сказу собі чинить.

⁸ Не картай кепкуна, бо зненавидить тебе; картай мудрого, а будеш йому любий;

⁹ Дай науку мудрому, — зробиться ще премудрійшим, вмудряй праводушного, а він своє знаннє примножить.

¹⁰ Почин премудростї — страх Господень, а пізнаннє сьвятого — се розум;

¹¹ Бо тілько через мене продовжиться вік твій і причиниться тобі років життя.

³⁹ And Mary arose in those days, and went into the hill country with haste, into a city of Juda;

⁴⁰ And entered into the house of Zacharias, and saluted Elisabeth.

⁴¹ And it came to pass, that, when Elisabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb; and Elisabeth was filled with the Holy Ghost:

⁴² And she spake out with a loud voice, and said, Blessed art thou among women, and blessed is the fruit of thy womb.

⁴³ And whence is this to me, that the mother of my Lord should come to me?

⁴⁴ For, lo, as soon as the voice of thy salutation sounded in mine ears, the babe leaped in my womb for joy.

⁴⁵ And blessed is she that believed: for there shall be a performance of those things which were told her from the Lord.

⁴⁶ And Mary said, My soul doth magnify the Lord,

⁴⁷ And my spirit hath rejoiced in God my Saviour.

⁴⁸ For he hath regarded the low estate of his handmaiden: for, behold, from henceforth all generations shall call me blessed.

⁴⁹ For he that is mighty hath done to me great things; and holy is his name.

⁵⁶ And Mary abode with her about three months, and returned to her own house.

⁵ Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,

⁶ котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;

⁷ тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,

⁸ і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.

⁹ Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,

¹⁰ щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,

¹¹ і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.

⁵ Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів.

⁶ Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами.

⁷ Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?

⁸ Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;

⁹ і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.

¹⁰ (Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.

¹¹ Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).

¹² Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.

¹³ Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.

¹⁴ І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.

¹⁵ Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.

¹⁶ Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.

¹⁷ А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали.

¹⁸ Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь.

¹⁹ Радо бо терпите безумних, розумними бувши.

²⁰ Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице.

²¹ Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь.

³⁸ Now it came to pass, as they went, that he entered into a certain village: and a certain woman named Martha received him into her house.

³⁹ And she had a sister called Mary, which also sat at Jesus’ feet, and heard his word.

⁴⁰ But Martha was cumbered about much serving, and came to him, and said, Lord, dost thou not care that my sister hath left me to serve alone? bid her therefore that she help me.

⁴¹ And Jesus answered and said unto her, Martha, Martha, thou art careful and troubled about many things:

⁴² But one thing is needful: and Mary hath chosen that good part, which shall not be taken away from her.

²⁷ And it came to pass, as he spake these things, a certain woman of the company lifted up her voice, and said unto him, Blessed is the womb that bare thee, and the paps which thou hast sucked.

²⁸ But he said, Yea rather, blessed are they that hear the word of God, and keep it.

¹ І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.

² І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:

³ Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:

⁴ і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.

⁵ Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.

⁶ Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.

⁷ А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.

⁸ А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.

⁹ І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.

¹ Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,

² глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.

³ Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.

⁴ І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,

⁵ то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.

⁶ Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!

⁷ Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?

⁸ Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?

⁹ Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:

¹⁰ Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.

¹¹ Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.

¹² Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.

¹³ А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.

¹⁴ Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

¹⁵ Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.

¹⁶ Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

¹⁷ Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

¹⁸ І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.

¹⁹ Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.

²⁰ Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

²¹ Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

²² Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.

²³ Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

²⁴ Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

²⁵ Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

²⁶ Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

²⁷ Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.

²⁸ Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

²⁹ Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

³⁰ та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.

³¹ Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.

³² Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

³³ і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

³⁴ А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

³⁵ Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;

³⁶ чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.

³⁷ Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.

³⁸ І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.

³⁹ А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

⁴⁰ Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,

⁴¹ глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.

⁴² А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

⁴³ І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.