¹⁷ Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них.

¹⁸ Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих.

¹⁹ Бо слухняність ваша до всїх дійшла; тим я радуюсь вами, хочу ж, щоб були мудрі на добре, а неприступні на лихе.

²⁰ Бог же впокою розітре сатану під ногами вашими незабаром. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь.

²¹ Витає вас Тимотей, помічник мій, та Лукий, та Ясон, та Сосипатр, родина моя.

²² Витаю вас у Господї я Тертий, що написав посланнє се.

²³ Витає вас Гай, гостинник мій і всієї церкви. Витає вас Єраст, доморядник городський, і Кварт брат.

²⁴ Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.

¹⁰ І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?

¹¹ Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.

¹² Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.

¹³ Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.

¹⁴ І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.

¹⁵ Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.

¹⁶ Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.

¹⁷ Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.

¹⁸ Оце ж послухайте приповістї про сїяча.

¹⁹ Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се — засїяний край шляху.

²⁰ А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:

²¹ тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.

²² А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся безʼовочним.

²³ Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

¹ І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город.

² Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелї; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.

³ Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить.

⁴ І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?

⁵ Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи?

⁶ От же, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землї прощати гріхи, (тодї рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого!

⁷ І, вставши, пійшов до дому свого!

⁸ Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.

⁹ І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митницї: і рече до него: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.

¹⁰ І сталось, як сидїв Він за столом у господї, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посїдали з Ним і з учениками Його.

¹¹ І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками?

¹² Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лїкаря, тільки недужим.

¹³ От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.

¹⁴ Приступили тодї до Него ученики Йоанові, говорячи: Чого ми та Фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять.

¹⁵ І рече їм Ісус: Чи можуть весїльні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же днї, що візьмуть од них жениха, тодї й постити муть.

¹⁶ Нїхто не пришиває шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дїрка буде гірша.

¹⁷ І не наливають нового вина у старі міхи, ато міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все цїле.

¹⁸ Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.

¹⁹ І вставши Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.

²⁰ І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:

²¹ бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.

²² Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.

²³ І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,

²⁴ рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.

²⁵ От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дївча і встало.

²⁶ І рознеслась про се чутка широко по всїй землї тій.

²⁷ І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшло слїдом за Ним двоє слїпих, і, покликуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас.

²⁸ І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи віруєте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи.

²⁹ Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам.

³⁰ І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь.

³¹ Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій.

³² Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого.

³³ І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Нїколи не явилось такого в Ізраїлї.

³⁴ Фарисеї ж казали: Виганяє Він біси князем бісовським.

³⁵ І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.

³⁶ Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря.

³⁷ Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало.

³⁸ Просїть Господа жнива, щоб вислав женцїв на жниво своє.