Неділя всіх святих: Матвій 10:32–33, 37–38, 19:27–30переклад

Євангельське читання на неділю всіх святих підкреслює істотну ознаку святості: повну відданість Христові. Її розміщення одразу після П’ятидесятниці не випадкове. Зішестя Святого Духа – це не просто історична подія, але породжує в Церкві плоди благодаті, а саме – святих. Святі – це ті, хто визнав Христа словом, ділами, жертвою і терпеливим знесенням хреста.

Господь каже: «Отож, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю й Я перед Своїм Отцем, що на небі». Візнання Христа — це не просто зовнішнє проголошення чи миттєвий вияв релігійності. Це вияв живих стосунків з Його особою. Віруючий покликаний свідчити про Христа не тільки тоді, коли це легко і соціально прийнятно, але й коли це коштує. Тому Церква пов’язує цей уривок із усіма святими, бо всі святі — чи то мученики, чи монахи, чи ієрархи, чи праведники — пережили цю сповідь як щоденне, а часом навіть криваве, мученицьку смерть.

Навпаки, заперечення Христа означає не лише явне заперечення Його, але також...