Пам'ять і вшанування обдарованих духовних отців як вияв самоусвідомлення Церквипереклад

Нещодавня організація Міжнародного богословського симпозіуму на честь блаженного старця Еміліана Симонопетріта, одного з найважливіших духовних діячів сучасного Православ’я, стала приводом не лише для плідного богословського діалогу, але й для гострої публічної дискусії про те, як Церква має підходити до своїх великих духовних отців і вшановувати їх. Особливий резонанс викликала стаття о. Йоанніса Хрисавгі, в якому висловлюються серйозні застереження як щодо реалізації конкретної Конференції, так і опосередковано, але не чітко, щодо самої церковної практики публічної пам’яті та вивчення сучасних старців.

Немає сумніву, що кожна богословська рефлексія є законною, коли вона служить істині Церкви. Батьківська традиція ніколи не боялася діалогу, навіть контраргументу. Навпаки, теологія завжди розвивалася через проникливість, свободу церковної думки та відповідальний обмін думками.

Проте конкретне втручання о. Іоанніс Хрисавгі становить, на наш погляд, серйозну методологічну проблему. Безладне узагальнення, а особливо плутанина...