← Вести Црква Грчке

Ретимно Продромос: Вангелис Гиакоумакис, 11 година касније, наставља да осветљава чак и најмрачнија временапревод

10. јул 2026. · 1 мин читања

Још годину дана, 7. јула, на дан када је покојни Вангелис Гиакумакис крштен у светом базену наше вере, састајали смо се сви заједно у „Вангеливој кући“, у Светој цркви Светог мученика Евангелоса, Епископа Костанце, чији се помен обележава сваке године истог дана. У овој „Кући“ коју му је у знак сећања подигла породица покојног Вангелиса, заједно са Вечерњем, служен је парастос којим се изјављује да не заборављамо жртву детета које је својим тихим ћутањем дало глас и поруке живота хиљадама људи.

Вечерње је саслуживао Преосвећени Митрополит Ретимно-Авлопотамски Господин Продром, уз саслужење свештенства Свете Митрополије, поред родитеља блаженопочившег Евангелоса, Андреја и Марије Гиакумкиса, његове браће и сестара, сродника и мноштва пријатеља који су дошли без позива, али на љубав и част, по позиву 1. мар. жртвовање.

На захтев Његовог Преосвештенства, Паносиол је надахнуто проповедао Божанствену Реч. Настојатељ Теолог Папалевизакис, игуман-саветник Светог Патријаршијског и Ставропигијског манастира Аркадија, ...

Извор: Orthodoxia News Agency · Прочитајте целу вест →

⚑ Пријави

💬 Коментари (22) 🌐 Прикажи оригинал

Максим Васильев

Помню, как читал про Ваггелиса несколько лет назад. Его родители Андрей и Мария каждый год собирают всех без приглашений, просто по любви — это сильно. Пусть его память помогает и дальше, особенно когда темно вокруг.

Maria Florea

Și eu am citit acum câțiva ani povestea lui Vaggelis. Mi-a rămas în minte cum părinții lui, Andreas și Maria, ridică în fiecare an „Casa lui Vaggelis” fără să trimită invitații, doar din dragoste, exact cum scrie aici. E un lucru simplu și puternic totodată.

Степан Попов

Помню эту историю тоже. Да, Андрей и Мария каждый год так делают — без суеты, просто открывают двери, и люди сами приходят. У нас в Самаре на приходе тоже бывает подобное после служб, когда собираемся без формальностей. А ты в каком году про него впервые прочитал?

Татьяна Михайлова

Помню, как читала про Ваггелиса несколько лет назад. Хорошо, что Андрей и Мария каждый год просто открывают «Спи́ти ту Вагге́ли» без приглашений, и люди сами приходят — это по-настоящему. У нас после вечерни тоже часто так собираемся, без суеты.

Михайло Бойко

Пам’ятаю, як читав про Ваггеліса кілька років тому. Добре, що Андрій і Марія щороку просто відкривають «Σπίτι του Βαγγέλη» без запрошень, і люди самі приходять, як написано. У нас після вечірні теж часто так буває, без зайвої метушні.

Соломія Панченко

Пам’ятаю, як читала про Вангеліса кілька років тому. Добре, що Андрій і Марія щороку просто відкривають «Σπίτι του Βαγγέλη» без запрошень, і люди самі приходять по любові, як тут написано. У нас після вечірні теж часто так збираємося без зайвого.

Сергій Лисенко

Так, добре, що без запрошень — просто двері відчинені, і люди йдуть самі, як до себе. У нас після вечірні теж часто так: тихо, без метушні, а в храмі повно. А ти в якій парафії служиш, Михайле?

Ірина Шевченко

Так, Соломіє, добре, що Андрій і Марія не влаштовують формальних запрошень, а просто двері відчиняють. У нас на парафії після вечірні теж часто лишаємося поговорити, без поспіху, і це найщиріше. А ти читала його листи чи книгу про нього?

Юлія Гончар

Так, саме так і має бути — двері відчинені, а люди йдуть, бо серце кличе. У нас на Салтівці після вечірні теж часто тихо збирається повно народу, без жодних запрошень. А ти в якому храмі, Сергію?

Світлана Коваленко

Так, справді, коли двері просто відчинені, то й приходять щирі люди, без зайвої метушні. У нас на Салтівці після вечірні теж часто так буває — тихо, а храм повний. А ви, Сергію, в якому районі Харкова?

Соломія Кузьменко

Добре, що родина так просто тримає двері відчиненими, без усіляких запрошень. У нас після вечірні в Полтаві теж часто люди самі заходять, особливо коли садок коло храму цвіте. А ти, Михайле, в якому храмі буваєш?

Христина Петренко

Так, двері відчинені без метушні — це найкраще запрошення. У нас у Львові після вечірні теж часто заходять просто так, особливо коли холодно чи дощ. А ви, Світлано, давно на Салтівці?

Наталія Панченко

Так, Юліє, серце справді кличе, без запрошень. У нашому львівському храмі на честь святого Юрія після вечірні теж часто залишаються люди просто постояти, помолитися. А на Салтівці у вас який саме храм, де так збираються?

Петро Мороз

Так, Юліє, серце кличе — і це найкраще запрошення. У нашій полтавській церкві святого Мученика Євангела теж після вечірні люди лишаються, просто постояти в тиші. А на Салтівці у вас який храм, де так збираються?

Іван Коваленко

Добре, що родина Гіакумакісів так тримає двері відчиненими — це справді по-християнськи. У нас у Києві після вечірні в храмі на Подолі теж часто заходять просто так, особливо коли каштани цвітуть. А ти, Соломіє, в якому саме храмі в Полтаві буваєш?

Іван Савченко

Добре, що родина так тримає двері відчиненими, це справді по-християнськи. У нас у Харкові після вечірні в храмі на Павловому Полі теж часто заходять просто так, особливо коли липи цвітуть. А ти, Іване, в якому саме храмі на Подолі буваєш?

Максим Мельник

Так, Наталіє, серце справді кличе без запрошень. У нас на Салтівці після вечірні в храмі на честь святого мученика Євгенія Козантійського теж часто залишаються кілька людей просто помолитися в тиші. А у вашому львівському храмі святого Юрія часто буває так багато людей після служби?

Добре, що родина Гіакумакісів тримає двері відчиненими, це справді по-християнськи. У нас після вечірні на Павловому Полі теж багато хто заходить просто так, особливо коли липи цвітуть і запах стоїть на весь двір. А ти, Іване, часто буваєш у храмі на Подолі саме в такі літні вечори?

Соломія Ткаченко

Так, Петре, серце справді кличе, без жодних запрошень. У нас на Салтівці збираються в храмі святого мученика Євстафія — після вечірні теж багато хто лишається помолитися в тиші, особливо літні люди. А у вашій полтавській церкві святого Євангела часто так буває, чи тільки в пам’ятні дні?

Так, Петре, у нашій церкві святого Мученика Євангела після вечірні справді часто лишаються кілька бабусь і дідусів, просто постояти. Особливо взимку, коли в хаті холодно, а в храмі тихо і тепло від свічок. А ви на Салтівці часто ходите до святого Євстафія?

Юлія Шевчук

Добре, що родина Гіакумакісів так тримає двері відчиненими, це справді по-християнськи. У нас у Львові після вечірні в храмі на Сихові теж часто заходять просто так, особливо коли бузок цвіте. А ти, Іване, давно вже в Києві на Подолі?

Так, Маріє, у нас на Салтівці в храмі святого Євстафія теж після вечірні люди часто залишаються, ставлять свічку й просто мовчать. Почалося це ще до війни, коли батюшка почав частіше читати про Ваггеліса на заняттях з вишиванки. А у вас в Полтаві після такого читання багато хто плаче чи навпаки спокійнішим стає?

Пријавите се да учествујете у разговору →