1 серпня/19 липня – Перше здобуття св. мощів Преподобного Серафима, Саровського, Чудотворцяпереклад

Після блаженної кончини старця в 1833 пам'ять про нього дбайливо зберігалася у віруючому народі. Розповіді та перекази про його життя та духовні подвиги зберегли для нас сестри Дівєєвської обителі, а також полум'яний його шанувальник Н. А. Мотовилов, який записав розмову з великим старцем про набуття Святого Духа як головної мети християнського життя. Прославленню батюшки Серафима послужив і архімандрит, згодом митрополит, Серафим (Чичагов); у роки гонінь здобув мученицький вінець), який склав знаменитий «Літопис Серафимо-Дивєєвського монастиря», піднесений ним Государю-Мученику Миколі Олександровичу. Після отримання акта про огляд чесних мощей Священний Синод підготував рішення про канонізацію ієромонаха Серафима. На доповіді Святішого Синоду з рішенням про прославлення Государ Микола II написав: «Прочитав із почуттям справжньої радості та глибокого розчулення».

19 липня/1 серпня 1903 р. відбулася одна з тих подій, які не перестають хвилювати серця людей, - канонізація преп. Серафима Саровського.

Особливо чекали прославлення преп. Серафима Дівєєвська сестри. У Дівєєві блаженна Параскева Іванівна (Паша Саровська) наполегливо говорила Л. М. Чичагову (майбутньому…).