Тлумачення псалма 108:
В кінці, псалом Давиду.
Боже, хвали моя не промовчи, як вуста грішника і втоми лестощого на мене відкинулась, говорячи на мене мовою улесливою, і словеси ненависними звичая мене, і бралася. Замість того, щоб любити мене, обдурити мене, а молячись, і покладеш на мене зло за блага, і ненависть за мою любов. Постави на нього грішника, і диявол нехай стане правою його. Нехай судиться йому, нехай виходить засуджений, і молитва його нехай буде в гріх. Нехай будуть дні його мали, і єпископство його нехай прийме ін: нехай будуть синові його сирі, і дружина його вдова: рушить і переселяться синові його, і виповнять, Нехай шукає позикодавець вся, як суть його, і нехай захоплять чужі праці його. Нехай не буде йому заступника, нижче нехай буде ущедряю сироти його. Нехай будуть чада його на погублення, в роді єдиному нехай буде потрібне ім'я його. Нехай згадається беззаконня батько його перед Господом, і гріх матері його нехай не очиститься. Хай перед Господом будуть вину, і нехай знадобиться від землі пам'ять їх. Не згадаю, щоб милосердя вчинили, і погнали чоловіка злидня й убога, і зворушена серцем умертвити. І полюбив клятву, і прийде до нього, і не захочеш благословення, і відійде від нього. І зодягнувся в клятву, як у ризу, і в ній, як вода, на утробу його, і як оливу в кості його. Нехай буде йому як різа, в нюжі одягнеться, і як пояс, яким ви опоясуєтеся. Ця справа обдурюючих мене у Господа, і тих, що говорять, лукава на душу мою. І ти, Господи, Господи, сотвори зі мною ім'я ради Твого, як добра милість Твоя. Визволь мене, як жебрак і убогий я, і серце моє зім'ятеся всередину мене. Як сінь, поза ухилятися їй, отяхся, струсося як прузі. Коліна моя змучена від посту, і тіло моє змінилося елеа ради. І зневажав би їх, бачачи мене, покидавши головами своїми. Допоможи мені, Господи Боже мій, і спаси мене за милістю Твоєю, і нехай розуміють, як рука Твоя ця, і Ти, Господи, створив ти. Проклянуть ті, і Ти благословиш, що повстають на мене нехай посоромляться, а раб Твій веселиться. Нехай зодягнуться обдурюючі мене в ганьбу, і одягнуться, як одягом, студом своїм. Виповімося Господеві зело уст моїх, і посеред багатьох вихваляю Його, як постає праворуч убогого, що врятувати від тих, хто ганяє душу мою.
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ,
На кінець, у мирі, двічі,
Бж҃е, хвалы̀ моеѧ̀ не премолчѝ: ꙗ҆́кѡ ᲂу҆ста̀ грѣ̑шнича и҆ ᲂу҆ста̀ льсти́вагѡ на мѧ̀ ѿверзо́шасѧ, глаго́лаша на мѧ̀ ѧ҆зы́комъ льсти́вымъ, и҆ словесы̀ ненави́стными ѡ҆быдо́ша мѧ̀, и҆ бра́шасѧ со мно́ю тꙋ́не. Вмѣ́стѡ є҆́же люби́ти мѧ̀, ѡ҆болга́хꙋ мѧ̀, а҆́зъ же молѧ́хсѧ: и҆ положи́ша на мѧ̀ ѕла̑ѧ за бл҃га̑ѧ, и҆ не́нависть за возлюбле́нїе моѐ. Поста́ви на него̀ грѣ́шника, и҆ дїа́волъ да ста́нетъ ѡ҆деснꙋ́ю є҆гѡ̀: внегда̀ сꙋди́тисѧ є҆мꙋ̀, да и҆зы́детъ ѡ҆сꙋжде́нъ, и҆ моли́тва є҆гѡ̀ да бꙋ́детъ въ грѣ́хъ. Да бꙋ́дꙋтъ дні́е є҆гѡ̀ ма́ли, и҆ є҆пі́скопство є҆гѡ̀ да прїи́метъ и҆́нъ: да бꙋ́дꙋтъ сы́нове є҆гѡ̀ си́ри, и҆ жена̀ є҆гѡ̀ вдова̀: дви́жꙋщесѧ да преселѧ́тсѧ сы́нове є҆гѡ̀ и҆ воспро́сѧтъ, да и҆згна́ни бꙋ́дꙋтъ и҆з̾ домѡ́въ свои́хъ. Да взы́щетъ заимода́вецъ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть є҆гѡ̀: и҆ да восхи́тѧтъ чꙋжді́и трꙋды̀ є҆гѡ̀. Да не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ застꙋ́пника, нижѐ да бꙋ́детъ ᲂу҆щедрѧ́ѧй сирѡты̀ є҆гѡ̀: да бꙋ́дꙋтъ ча̑да є҆гѡ̀ въ погꙋбле́нїе, въ ро́дѣ є҆ди́нѣмъ да потреби́тсѧ и҆́мѧ є҆гѡ̀. Да воспомѧне́тсѧ беззако́нїе ѻ҆тє́цъ є҆гѡ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ грѣ́хъ ма́тере є҆гѡ̀ да не ѡ҆чи́ститсѧ: да бꙋ́дꙋтъ пред̾ гдⷭ҇емъ вы́нꙋ, и҆ да потреби́тсѧ ѿ землѝ па́мѧть и҆́хъ: зане́же не помѧнꙋ̀ сотвори́ти ми́лость, и҆ погна̀ человѣ́ка ни́ща и҆ ᲂу҆бо́га, и҆ ᲂу҆миле́на се́рдцемъ ᲂу҆мертви́ти. И҆ возлюбѝ клѧ́твꙋ, и҆ прїи́детъ є҆мꙋ̀: и҆ не восхотѣ̀ блгⷭ҇ве́нїѧ, и҆ ᲂу҆дали́тсѧ ѿ негѡ̀. И҆ ѡ҆блече́сѧ въ клѧ́твꙋ ꙗ҆́кѡ въ ри́зꙋ, и҆ вни́де ꙗ҆́кѡ вода̀ во ᲂу҆тро́бꙋ є҆гѡ̀ и҆ ꙗ҆́кѡ є҆ле́й въ кѡ́сти є҆гѡ̀: да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ ꙗ҆́кѡ ри́за, въ ню́же ѡ҆блачи́тсѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ по́ѧсъ, и҆́мже вы́нꙋ ѡ҆поѧсꙋ́етсѧ. Сїѐ дѣ́ло ѡ҆болга́ющихъ мѧ̀ ᲂу҆ гдⷭ҇а и҆ глаго́лющихъ лꙋка̑ваѧ на дꙋ́шꙋ мою̀. И҆ ты̀, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, сотворѝ со мно́ю и҆́мене ра́ди твоегѡ̀, ꙗ҆́кѡ бл҃га млⷭ҇ть твоѧ̀: и҆зба́ви мѧ̀, ꙗ҆́кѡ ни́щь и҆ ᲂу҆бо́гъ є҆́смь а҆́зъ, и҆ се́рдце моѐ смѧте́сѧ внꙋ́трь менє̀. Ꙗ҆́кѡ сѣ́нь, внегда̀ ᲂу҆клони́тисѧ є҆́й, ѿѧ́хсѧ: стрѧсо́хсѧ ꙗ҆́кѡ прꙋ́зи. Кѡлѣ́на моѧ̑ и҆знемого́ста ѿ поста̀, и҆ пло́ть моѧ̀ и҆змѣни́сѧ є҆ле́а ра́ди. И҆ а҆́зъ бы́хъ поноше́нїе и҆̀мъ: ви́дѣша мѧ̀, покива́ша глава́ми свои́ми. Помози́ ми, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, и҆ сп҃си́ мѧ по млⷭ҇ти твое́й: и҆ да разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ твоѧ̀ сїѧ̀, и҆ ты̀, гдⷭ҇и, сотвори́лъ є҆сѝ ю҆̀. Прокленꙋ́тъ ті́и, и҆ ты̀ блгⷭ҇ви́ши: востаю́щїи на мѧ̀ да постыдѧ́тсѧ, ра́бъ же тво́й возвесели́тсѧ. Да ѡ҆блекꙋ́тсѧ ѡ҆болга́ющїи мѧ̀ въ срамотꙋ̀ и҆ ѡ҆де́ждꙋтсѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆де́ждою стꙋдо́мъ свои́мъ. И҆сповѣ́мсѧ гдⷭ҇еви ѕѣлѡ̀ ᲂу҆сты̑ мои́ми и҆ посредѣ̀ мно́гихъ восхвалю̀ є҆го̀: ꙗ҆́кѡ предста̀ ѡ҆деснꙋ́ю ᲂу҆бо́гагѡ, є҆́же спⷭ҇тѝ ѿ гонѧ́щихъ дꙋ́шꙋ мою̀.
O Lord, my praise shall not be silent: for they have set sinners against me and flatterers against me, speaking to me with flattering tongue, and words of hatred have come upon me. They have dealt with me as an enemy, whereas I have loved them. I have prayed, and they have laid evil upon me instead of good, and hatred instead of my love. Set a sinner against him, and let the devil stand at his right hand. When he is judged, let him be condemned, and let his prayer be counted as sin. Let his days be few, and let his office be taken by another. Let his sons be orphans, and his wife a widow. Let his children wander, and seek for bread, and be driven out of their own houses. Let the borrower take all that is his, and let strangers take his labors. Let him have no defender, nor let any mercy be shown to his orphan. Let his children perish in destruction, and let his name be consumed in the next generation. Let the iniquity of his father be remembered before the Lord, and let the sin of his mother not be cleansed. Let them be before the Lord as a reproach, and let their memory be consumed from the earth, because he remembered not to show mercy, and pursued the poor and the needy, and had compassion on the broken in heart. He loved oaths, and they shall come upon him; he did not desire mercy, and it shall depart from him. He shall be clothed in oaths as in a garment, and shall enter as water into his bowels, and as oil into his bones. Let it be to him as a garment with which he is clothed, and as a girdle with which he is girded. This is the work of those who afflict me and speak deceitfully against my soul. And Thou, O Lord, O Lord, do for me for Thy name's sake, because of Thy great mercy; deliver me, for I am poor and needy, and my heart is troubled within me. As a shadow when it is driven away, I am gone; I am afraid as a trembling. My strength has failed through fasting, and my flesh has grown lean for my sorrow. And I was a reproach to them: they saw me, and shook their heads. Help me, O Lord my God, and save me according to Thy mercy, that they may know that Thy hand is this, and that Thou, O Lord, hast done it. Cursed be they who rise up against me, but blessed be Thy servant. Let those who afflict me be clothed with shame, and let them be covered with their own shame as with a garment. I will confess to the Lord with my tongue, and in the midst of many I will praise Him, because He stood at the right hand of the needy, who delivered my soul from those who persecuted it.