Тя благословимо, вишній Боже і Господи милості, що чинить повсякчас з нами велика ж і недосліджена, славна ж і жахлива, що їх нема числа, що подала нам сон в упокій немочі нашої і ослаблення труду важкі плоті. Дякуємо Тебе, бо не погубив Ти нас з беззаконнями нашими, але людинолюбив Ти звичайно, і в несподіванні лежачі ни спорудив Ти, щоб славословити державу Твою. Тим же молимо безмірну Твою благість, просвіти наші думки, свербіж, і ум наш від тяжкого сну лінощі встави; відверни наші уста, і сповни я Твого хвалення, бо нехай ми можемо непохитно співати ж і сповідатися Тобі, в усіх, і від усіх славному Богу, Безпочатковому Батькові, з Єдинородним Твоїм Сином, і Всесвятим і Благим і Животним Твоїм Духом, і нині. Амінь.
Тебе благословимо – Тебе вихваляємо (слово благословити означає у церковнослов'янській мові, за грецькою, як звичне нам священицьке чи батьківське благословення, а й взагалі добре слово – хвалу). Недосліджена – незбагненна (нагадаємо – це йшлося у примітці до молитви «Царю Небесний», – що в церковнослов'янській мові в узагальненому значенні іменника вживаються прикметники середнього роду множини: велика і недосліджена, славна і жахлива, їхня ж страшне без числа). Зазвичай – як завжди, як ти постійно робиш. У несподіванні лежачі нас – нас, сплячих (у сні не усвідомлювали навколишньої дійсності). У їжаку – щоб (зверніть увагу: ось для чого, навіщо пробудив нас Господь від сну!). Держава – сила, влада, підвладна область (тобто – і весь світ Божий). Виконай я – наповни їх.
Зверніть увагу на подібність цієї молитви з ранковою молитвою до Пресвятої Трійці. Можна порівняти ці дві молитви. Зауважте, що молитва до Пресвятої Трійці побудована в однині (навернена до Бога від «я»), а молитва святителя Василя Великого – у множині (від «ми»). У молитовному правилі мудро чергуються молитви з «я, мене» — такі, наприклад, усі молитви преподобного Макарія Великого, — і молитви у множині («ми, нас»), приклад чого подає насамперед молитва Господня. Це привчає християнина постійно молитися за ближніх, Церква та весь світ Божий і водночас ніколи не молитися абстрактно, «взагалі» — не забувати про відчайдушний стан власної душі.