Свято це встановлене на згадку про події, про яку так оповідає євангеліст Лука (гл. 2, ст. 22-39, за російським перекладом) (Лк.2:22-39):
Коли виповнилися дні очищення їх (Матері та Немовляти) за законом Мойсеєвим, принесли Його до Єрусалиму, щоб представити перед Господа, як наказано в законі Господньому, щоб всяке немовля чоловічої статі, що розкриває несправедливість, було присвячене Господу (Вих.13:2); і щоб принести в жертву, за промовленим у Законі Господньому, дві горлиці або двох голубиних пташенят. Тоді був у Єрусалимі чоловік, на ім'я Симеон. Він був чоловік праведний і благочестивий, що сподівається на втіху Ізраїлеву; і Святий Дух був на ньому. Йому було передбачено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього. І прийшов він на натхнення до храму. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб здійснити над Ним законний обряд, він узяв Його на руки, благословив Бога і сказав: нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром; бо бачили мої очі спасіння Твоє, яке Ти приготовив перед лицем усіх народів, світло на просвіту язичників і славу народу Твого Ізраїля. Йосип же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.
І благословив їх Симеон, і сказав Марії, Матері Його: ось, лежить Цей на падіння та на повстання багатьох в Ізраїлі та на предмет суперечок, — і Тобі Самої зброя пройде душу, — нехай відкриються думки багатьох сердець… І коли вони зробили все за законом Господнім, повернулися до Галилиї.
Тропар.
Радуйся, благодатна Богородице Діво, бо з Тебе засяяло Сонце правди, Христе Боге наш, просвічуй ті, що існують у темряві: веселися і ти, старче праведний, прийнятий в обійми Свободи душ наших, що дарує нам воскресіння.
Кондак.
Утробу Девичу освятив різдвом Твоїм, і руці Симеоні благословивий, як подобаєш, попередив і нині спас нас, Христе Боже; Попередньо освятивши різдвом Твоїм утробу Діви і благословивши руки Симеона, як належало, і нас нині Ти врятував, Христе Боже: понесли мир суспільству серед лайок, і зміцни Імператора, якого полюбив Ти, як єдиний людинолюбець.
Величення.
Величаємо Тебе, живодавче Христе, і шануємо Пречисту Матір Твою, Якою за законом нині принісся до храму Господнього.
Ірмоси.
1. Сушу глубородійну землю сонце нашествова іноді: бо стіна огусте обапол вода, людом пішохідним і богоугодно співаючим: поймем Господеві, славно бо прославися.
Колись сонце йшло над сухою землею, що народилася з глибини; бо вода затверділа, як стіна, по обидва боки, коли народ Ізраїльський йшов через море піший і богоугодно співав: заспіваймо Господеві, бо Він велично прославився.
3. Твердження на Тебе тих, що сподіваються, утверди Господи, Церкві, що здобув Ти чесною кров'ю Твою.
4. Покрила небеса чеснота Твоя, Христе, бо з ківоту пройшов святиня Твоя, нетлінні Матері, в храмі слави Твоєї з'явився, як немовля руконосимо: і сповнилася вся Твого хвалення.
5. Як образ Ісая образний на престолі піднесений Богом, від Ангел слави доріносима, о окаяний, кричу, я! бо провидех втілювана Бога, Світла невечірня і світом володарююча.
Слава Твоя, Христе, накрила небеса; бо, вийшовши з освяченого кивота Твого, з Твоєї беззастережної Матері, Ти з'явився в храмі слави Твоєї, як немовля, що носиться на руках; і все наповнилося хвалою Тобі.
Коли Ісая побачив у знаменному образі Бога, на престолі піднесеного, оточеного Ангелами слави, тоді вигукнув: о, я нещасний! я вже побачив Бога, Який втілиться і пануватиме незахідним світлом і світом. (Іс.6: 1-3).
6. Закричи до Тебе бачачи старець очима спасіння, що людом прийде від Бога: Христе, Ти Бог мій!
7. Тобі в огні, що зросли юнаки, що богословили, і в Діву нетлінну всесвіту, Бога Слова поїм, благочесно співаючи: благословенний Бог отець наших.
8. Нестерпному вогню, що з'єдналося… (Див. вище).
Богородице Діво, надія християнам, покрий, дотримуйся і спаси на Тебе тих, хто надіється.
9. У законі сіни та писань образ бачимо вірні: всяка чоловіча стать, несправжня розкриваючи, свята Богові. Тим первороджене Слово Отця безпочаткова, Сина первородящаяся Матерію невигадливо, величаємо.
В обряді і постанові Мойсея закону побачимо, вірні, прообразування (святкуваного події): всяке немовля чоловічої статі, що розкриває утробу, присвячується Богу. Тому первонароджене Слово безпочаткового Батька, Сина, без чоловіка первонародженого Матерію, величаємо.