Владико Господи Ісусе Христе, Боже наш, Джерело життя і безсмертя, всі тварі видимі й невидимі Творцю, безпочаткового Отця співприсущий Сину і собезначальний, премногія заради доброти в останні дні в тіло облийся, і роздягся, і погрібний, відновив природу, що розтліла гріхом, наше; Сам Безсмертний Царю, прийми і моє грішне покаяння, і прихили вухо Твоє мені, і почуй моє слова. Бо згрішили, Господи, згрішили на небо й перед Тобою, і нехай гідний побачити на висоту слави Твоєї; Бо прогніваєш Твою доброту, Твої заповіді переступивши, і не послухавши Твоїх наказів. Але Ти, Господи, незлобивий цей, довготерпеливий і багатомилостивий, не віддав Ти мене загинути з моїми беззаконнями, мого всіляко чекаючи на звернення. Ти ж говориш, Чоловіколюбче, пророком Твоїм: бо хотінням не хочу смерті грішника, але що звернутися і живу бути йому. Бо не хочеш, Владико, створення Твоєї руку погубити, нижче благоволіш про смерть людства, але хочеш всім спастися, і в розум істини приїти.
Тим же я, а ще й недостойний небесі й землі, і сіючи причасні життя, всього собі підкоривши гріху, і солодко поневоливши, і Твій осквернивши образ; але творіння і творіння Твоє бувши, не впадаю у відчай свого спасіння окаянний, на Твоє ж безмірне благоустрою зухвало, приходжу. Прийми бо і мене, Люделюбний Господи, як блудницю, як розбійника, як митаря і як блудного, і візьми мій тяжкий тягар гріхів, гріх уземляй миру, і немочі людські зціляй, трудящіся і обтяжені до праведи, але грішні на покаяння. І очисти мене від усякої скверни плоті й духу, і навчи мене вчиняти святиню в твоїм страху: бо хай чистою зведенням совісті моєї. Святинь Твоїх частину приймаю, з'єднаюся Святому Тілу Твоєму і Крові, і маю Тобі в мені живе і перебуває, з Отцем і Святим Твоїм Духом.
Їй, Господи Ісусе Христе, Боже мій, і нехай не до суду мені буде причастя пречистих і життєдайних Тайн Твоїх, нижчим нехай неміщений буду душею ж і тілом, від якої недостойніше тим причащатися; але дай мені, навіть до кінцевого мого подиху, неосудно сприймати частину Святинь Твоїх, у Духа Святого спілкування, в напуття живота вічного, і на сприятливу відповідь на Страшному Судищі Твоєму; так як я з усіма обраними Твоїми спільник буду нетлінних Твоїх благ, що приготував Ти тим, хто любить Тебе, Господи, в яких же прославлений Ти на віки. Амінь.
Соприсносущний – також вічний (присносусущий – вічно існуючий). Собезначальний - також не має початку (вічний) і начальства (всевладний). У плоть облкайся - втілений (надягся плоть). (Далі йдуть також причетні форми дієслів: розіп'явся – що зрадив Себе розп'яттю, поховався – зрадив Себе поховання). За нас – за нас. Моє слово – слова мої. Ти ж говориш... пророком Твоїм, бо Ти сказав через пророка Твого. У розум істини приїти досягти пізнання істини. Тим самим і я – тому і я. Ще й недостойний єсмь – хоча я й недостойний. Сея причасного життя – цього короткочасного життя. Насолоджуємося – чуттєвим насолодам. Благоутробність – милосердя. Як блудного - тобто як блудного сина; Гріх уземляй світу – що бере на Себе гріхи світу (далі знову ряд дієприкметників: зцілюй – зцілюючий, закликай – закликаючий, упокояйвай – дає спокій). Здійснювати святиню – виявляти повну, досконалу святість, бути цілком святим.
Бо чистим зведенням совісті моєї – щоб я з чистим свідченням совісті моєї (зведення – свідчення, буквально – свідомість; саме слово совість складається з тих же частин: совість, спільне з Богом знання, голос Бога в душі). Від що недостойне тим причащатися – від негідного причастя їх. До кінцевого мого подиху - до останнього мого зітхання (буквально: останнього видиху). Сприймати частину – причащатися. У напуття живота вічного - в напуття в життя вічне. Спільник – учасник, той, хто має спільну частину. Нетлінних – тут: чистих, безпримесних, що перебувають у повному своєму складі… Ти вже приготував – які Ти приготував. У них - у яких.
Частина цієї молитви збігається з таємною молитвою священика на Літургії святого Василя Великого, яку читають під час прохальної ектенії, перед молитвою Господньою.
У молитвах до Причастя особливо часто нагадуються слова і епізоди Святого Письма – насамперед Євангелія, і це зрозуміло: саме в Таїнстві Причастя Бог найбільш явно входить у наше життя, але постійно має бути відкритий і інший шлях для Його входження в нас: через слово Його, яке живе і дієве, як нас, як мусить особисто до нас, і як ми повинні чинити до нас, яке має нам і постійно чинити, як має бути, і як ми повинні чинити, і як ми маємо чинити як постійно і дійство (Євр. 4:12) щось найважливіше для нашого життя. Тому дуже важливо не «проскакувати» епізоди Святого Письма в молитвах, а оновлювати їх у пам'яті, у своєму серці.
Ти ж говориш, Чоловіколюбче, пророком Твоїм: Бо хотінням не хочу смерті грішника, але що звернутися і живу бути йому. Скажи їм: Живу Я, говорить Господь Бог: Не хочу смерті грішника, але щоб грішник обернувся від шляху свого і живий був. Зверніться, зверніться від злих шляхів ваших; навіщо вмирати вам, дім Ізраїлів? (Єз.33:11).
Бо не хочеш, Владико, створення Твого руку погубити, нижче благоволіш про смерть людства, але хочеш всім спастися, і в розум істини приїти. Тут наведено слова Послання апостола Павла, де сказано, що Господь хоче, щоб усі люди врятувалися і досягли пізнання істини (у Слов'янській біблії: Хто всім людиною хоче спастися, і в розум істини приїти) (Тим.2:4).
Прийме й мені, Люделюбний Господи, як блудницю, як розбійника, як митаря і блудного. Ця та наступні молитви звертають нас до образу дружини-грішниці, яка помазала ноги Ісуса миром (Лк.7:36-47), розсудливого розбійника, що кликав на хресті: Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє! (Лк.23: 42), блудного сина (Лк.15: 11-32); образ митаря, швидше за все, збірний: ми можемо згадати при цьому і апостола, євангеліста – митаря Левія-Матфея, який, залишивши все, пішов за Господом і удостоївся прийняти Його у своєму домі (Лк.5: 27-32), і начальника митарів Закхея, який також розкаявся. (Лк.19:2-10) і смиренного митаря Христової притчі, що пішов у свій дім більш виправданим, ніж фарисей (Лк.18:10-14), і, нарешті, численних митарів і грішників, які неодноразово ділили трапезу з Христом та його учнями19. Мк.2:15; Лк.5:30, 7:34, 15:1).
Гріх уземляй миру, і немочі людські зціляй, трудящіся і обтяжені до Себе закликай і упокояй, не прийде призвати праведні, але грішні на покаяння. Нагадаємо місця Євангелія, звідки взяті ці слова: Ось Агнець Божий, Який бере на Себе гріх світу (Ів.1:29). Прийдіть до Мене всі тяжкі та обтяжені, і Я заспокою вас (Мт.11:28). Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння (Мт.9:13; Мк.2:17; Лк.5:32).