Дякую Тебе, Господи Боже мій, бо не відкинув мене Ти грішного, але спільника мене був святинь Твоїх сподобив Ти. Дякую Тебе, бо мене недостойного причаститися пречистих Твоїх і небесних Дарів сподобив Ти. Але Владико Человеколюбче, заради нас померий і воскресий, і дарований нам страшна ця і життєдайна Таїнства, на благодіяння і освячення душ і тілес наших; дай бути цим і мені на зцілення душі ж і тіла, на відганяння всякого супротивного, на просвітлення очиму серця мого, на світ душевних моїх сил, на віру непосоромлену, на любов нелицемірну, на виконання премудрості, на дотримання заповідей Твоїх, на додаток Божественних святині Твоєї тими зберігаємо, Твою благодать приймаю завжди, і не кому собі живу, але Тобі, нашому Владиці і Благодійникові; і тако цього житія вийшов про надію живота вічного, в притаманний досягну спокій, де святкують голос безперестанний, і нескінченна насолода бачащих Твого обличчя доброту невимовну.
Ти ж істинне бажання і невимовна радість тих, хто любить Тебе, Христе Боже наш, і Тебе співає все творіння на віки. Амінь.
Спільника бути - причаститися. Заради нас – за нас. Дай бути цим – дай, щоб вони були. Сопротивного – ворога. Очію - очей (родовий відмінок подвійного числа). Виконання премудрості – наповнення премудрістю. Додаток - множення. Присвоєння – засвоєння, придбання. У святині тут: святості, чистоті. Тими – ними. І не хто собі живу - і живу вже більше не для себе (не хто - вже не). Про надію живота вічного – у надії життя вічного. У притаманний досягну спокій – я досягну місця вічного спокою. Іде - де. Доброту невимовну – невимовну красу, благо (див. примітку до 5-ї ранкової молитви). Все створіння - все творіння, все створене.