Як крин у пустині Давидський процвів єси, отче Кирилл,/ злострастя терні викорінення,/ і зібрав єси в ній учень безліч,/ страхом Божим і вченням твоїм і наставляючи чадолюбний батько/ не залишив єси відвідуючи, та всі кричимо:/ слава Ти, що дав фортецю,/ слава Вінчав тя,// слава Того, хто діє тобою, всім зцілення.
* * *