Къ бцⷣѣ прилѣ́жнѡ ны́нѣ притеце́мъ грѣ́шнїи и҆ смире́ннїи, и҆ припаде́мъ въ покаѧ́нїи зовꙋ́ще и҆з̾ глꙋбины̀ дꙋшѝ: вLчце, помозѝ, на ны̀ милосе́рдовавши, потщи́сѧ, погиба́емъ ѿ мно́жества прегрѣше́нїй, не ѿвратѝ твоѧ̑ рабы̑ тщы̀, тѧ́ бо и҆ є҆ди́нꙋ наде́ждꙋ и҆́мамы.
До Богородиці, що є місцем нашого уповання, нині прибігаємо як грешийні та смиренні, припадаємо в покаянні, звідки виходить з глибини душі: Господи, поможи, милосердя на нас вияви, поспіши, гинемо від багатства гріхів, не відверни від рабів твоїх тщети, бо ти єдине наше уповання.
Сла́ва ѻ҆ц҃ꙋ̀ и҆ сн҃ꙋ и҆ ст҃о́мꙋ д¦ꙋ.
Слава Отцю, Сину і Святому Духу.