Коли рід людський розмножився, розвіявся по всій землі і розділився на безліч племен і народів, тоді пізнання про єдиного істинного Бога затьмарилося, люди стали почитати і поклонятися, замість істинного Бога, безсловесним, нерозумним тварінням: тваринам, вогню, світилам небесним і т. п., стали робити собі зображення медів, сір, золото, сірко, сірку, золото, сірку, сірко з каміння тощо, поклонялися цим кумирам і приносили їм жертви. Такі люди ще й тепер; називають їх язичниками та ідолопоклонниками.
Віра в єдиного істинного Бога збереглася лише між родоначальниками Єврейського народу. Між цими родоначальниками, або предками, відрізнялися особливою любов'ю до Бога і вірою в обітованого Богом Викупителя: Ной, Авраам, Ісаак, Яків.