а҃. Гдⷭ҇и, кто̀ ѡ҆бита́етъ въ жили́щи твое́мъ; и҆лѝ кто̀ всели́тсѧ во ст҃ꙋ́ю го́рꙋ твою̀;
а҃. مزمور لداود. يا رب من ينزل في مسكنك. من يسكن في جبل قدسك.
в҃. Ходѧ́й непоро́ченъ и҆ дѣ́лаѧй пра́вдꙋ, глаго́лѧй и҆́стинꙋ въ се́рдцы свое́мъ:
в҃. السالك بالكمال والعامل الحق والمتكلم بالصدق في قلبه.
г҃. И҆́же не ѹ҆льстѝ ѧ҆зы́комъ свои́мъ и҆ не сотворѝ и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀ ѕла̀, и҆ поноше́нїѧ не прїѧ́тъ на бли̑жнїѧ своѧ̑:
г҃. الذي لا يشي بلسانه ولا يصنع شرا بصاحبه ولا يحمل تعييرا على قريبه.
д҃. Ѹ҆ничиже́нъ є҆́сть пред̾ ни́мъ лꙋка́внꙋѧй, боѧ́щыѧжесѧ гдⷭ҇а сла́витъ: клены́йсѧ и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀ и҆ не ѿмета́ѧсѧ:
д҃. والرذيل محتقر في عينيه ويكرم خائفي الرب. يحلف للضرر ولا يغير
є҃. Сребра̀ своегѡ̀ не дадѐ въ ли́хвꙋ и҆ мзды̀ на непови́нныхъ не прїѧ́тъ. Творѧ́й сїѧ̑ не подви́житсѧ во вѣ́къ.
є҃. فضته لا يعطيها بالرّبا ولا يأخذ الرشوة على البريء. الذي يصنع هذا لا يتزعزع الى الدهر