Як крин у пустині Давидській процвієш, отче Кириле, злострастя терні викорінення, і зібрав у ній учень безліч, страхом Божим і вченням твоїм наставлених, яких і до кінця, як людинолюбний батько, не залишив усі. фортеця, слава Вінчав тя, слава Того, Хто діє тобою всім зцілення.