Господи, Царю Небесний, Утішителю, Душі істини, змилосердися і помилуй мене грішного раба Твого, і відпусти ми недостойному, і вибачиш вся, бо Ти згрішила сьогодні, як я. Чоловік, але й горе худоби, вільні моє гріхи й невільні, відомі й невідомі: що від юності та науки злі, і що суть від нахабства та зневіри. Аще Твоїм ім'ям присягався, або похулих у моєму помислі; або кого докоряє; або об наклепах когось гнівом моїм, або засмучених, або про що прогнівався; або солгах, або безгожно спах, або жебрак прийде до мене, і знехтував його; або брата мого засмучених, або весілля, або кого осудили; або розвеличалися, або розгордилися, або розгнівалися; або стоячи ми на молитві, розум мій про лукавство світу цього зростає, або розбещення подумки; або об'їхався, або опіхся, або без розуму сміявся; або лукаве помислених, або доброту чужу видів, і тою ображений бих серцем; або неподобна дієслова, або гріха брата мого посміялися, моя ж суть безчисленна гріха; або про молитву не радий, або йно що в лукавих вчинках, не пам'ятаю, бо вся і більша в цих удіях. Помилуй мене, Творче мій Владико, похмурого і недостойного раба Твого, і залиши мені, і відпусти, і вибач мені, як Благий і Людинолюбець, та з миром лягу, заснув і опочив, бл вклоняюсь і заспіваю, і прославлю пречесне ім'я Твоє, з Отцем, і Єдинородним Його Сином, тепер і повсякчас, і на віки. Амінь.