Пѣ́нїе всѧ́кое побѣжда́етсѧ, спростре́тисѧ тща́щеесѧ ко мно́жествꙋ мно́гихъ щедро́тъ твои́хъ: равночи́слєнныѧ бо песка̀ пѣ̑сни а҆́ще прино́симъ тѝ цр҃ю̀ ст҃ы́й, ничто́же соверша́емъ досто́йно, ꙗ҆̀же да́лъ є҆сѝ на́мъ тебѣ̀ вопїю́щымъ: Ґллилꙋ́їа.
Пісня всяка перемагається, розповсюджується зусиллям, що йдуть до багатьох щедростей твоїх: подібні до піску пісні, що ми приносимо Тобі, Свята Царю, нічого не заслуговуємо достойного, що Ти дарував нам, молитися до Тебе: Галилея.