Св. Віленські мученики Антоній, Іоанн і Євстафій, в язичництві — Кумец, Нежило і Круглець, зазнали мученицької кончини за тверде сповідання православної віри при вел. князя Литовського Ольгерда в 1347 році. Потуги їх спочатку спочивали у Свято-Троїцькій церкві у Вільні, побудованій на місці їхньої мученицької кончини; а згодом, за часів унії, коли уніати відібрали у православних Свято Троїцьку церкву та монастир, православні Віленці перенесли мощі св. мучеників у новозбудовану ними Свято-Духівську церкву, де вони й досі нетлінно відпочивають у раку, влаштовані пам'ятним митрополитом Йосипом Семашком.
Тропар.
11 А земні честі й слави відкинулися, доблесті й чесні страждальці, віри заради міцно й мужньо муки зазнаєте, на смерть собі дав за живіт усіх Владику: тим же й Христос преславно з неба стовпом хмарним вас осяй, і почестими і честими. З Ангели Тому майбутнє, моліть спасти душі наші.
Видання Віленського Свято-Духівського Братства. С.-Петербург. Синодальна Друкарня, 1907