а҃. Сѐ, что̀ добро̀, и҆лѝ что̀ красно̀, но є҆́же жи́ти бра́тїи вкꙋ́пѣ;
а҃. Посходня пісня Давидова. Глянь, як добре і як любо, коли брати жиють вкупі!
в҃. Ꙗ҆́кѡ мѵ́ро на главѣ̀, сходѧ́щее на брадꙋ̀, брадꙋ̀ а҆арѡ́ню, сходѧ́щее на ѻ҆ме́ты ѻ҆де́жды є҆гѡ̀:
в҃. Як пахуще миро на голові, що на бороду спадає, на бороду Аарона, що спадає на край одежі його;
г҃. Ꙗ҆́кѡ роса̀ а҆ермѡ́нскаѧ сходѧ́щаѧ на го́ры сїѡ̑нскїѧ: ꙗ҆́кѡ та́мѡ заповѣ́да гдⷭ҇ь бл҃гослове́нїе и҆ живо́тъ до вѣ́ка.
г҃. Як роса Єрмонська, що на горби Сиона спадає; там бо післав Господь людям благословеннє і життє по віки.