Сп҃стѝ хотѧ̀ мі́ръ, и҆́же всѣ́хъ ѹ҆краси́тель, къ семꙋ̀ самоѡбѣтова́нъ прїи́де, и҆ па́стырь сы́й ꙗ҆́кѡ бг҃ъ, на́съ ра́ди ꙗ҆ви́сѧ по на́мъ чл҃вѣ́къ: подо́бнымъ бо подо́бное призва́въ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ слы́шитъ: Ґллилꙋ́їа.
Спаситель хотів мир, іже всіх украситель, к до того самобіцяний прийшов, і пастирь сий як Бог, на нас ради вибувши по нас чоловік: подібним бо подібне призваючи, як Бог слухає: Галилея.