Досто́йно є҆́сть ꙗ҆́кѡ вои́стиннꙋ, бл҃жи́ти тѧ̀ бцⷣꙋ, приснобл҃же́ннꙋю, и҆ пренепоро́чнꙋю, и҆ мт҃рь бг҃а на́шегѡ. ЧCтнѣ́йшꙋю херꙋв‡мъ, и҆ сла́внѣйшꙋю без̾ сравне́нїѧ сераф‡мъ, без̾ и҆стлѣ́нїѧ бг҃а сло́ва ро́ждшꙋю, сꙋ́щꙋю бцⷣꙋ тѧ̀ велича́емъ.
Достойно є, що вістинністю, блажити тя, Божу Матір, присноблаженну, і пренепорохну, і Матір Бога нашого. Честнішій херувим, і славнішій без порівняння серафім, безпачаткова Бога Слова роджу, що є Божою Матір, якою величаємо.
Сла́ва ѻ҆ц҃ꙋ̀, и҆ сн҃ꙋ, и҆ ст҃о́мꙋ д¦ꙋ, и҆ ны́нѣ и҆ при́снѡ, и҆ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. Ґми́нь.
Слава Отцу, і Сину, і Святому Духу, нині і вічно, і до віків віків. Амінь.
Гдⷭ҇и, поми́лꙋй. [Три́жды.]
Господи, милуй. [Тричі.]
Гдⷭ҇и і҆и҃се хрⷭ҇тѐ сн҃е бж҃їй, мл҃твъ ра́ди пречⷭ҇тыѧ твоеѧ̀ мт҃ре, прпⷣбныхъ и҆ бг҃оно́сныхъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆ всѣ́хъ ст҃ы́хъ, поми́лꙋй на́съ. Ґми́нь.
Господи Иисусе Христе, на Вышнем, Боже, милости ради Пречистыя Твоея Матере, пресвятых и Богородичных отец наших, и всех святых, помилуй нас. Аминь.