Рим, батьківщину твою, залишивши, / в пустелю вселився єси, / і там, в порожньому місці знайшовся житло собі, / відбіг є суєти світу цього, / і в безмолвному пристановищі ми добре і спрямовував її. Ті, що шанують тебе,/ припливаючи, молимо тебе, отче Макаріє:/ моли про нас Господа,// нехай помилує нас у день судний.
* * *