¹ Paul, an apostle, (not of men, neither by man, but by Jesus Christ, and God the Father, who raised him from the dead;)

² And all the brethren which are with me, unto the churches of Galatia:

³ Grace be to you and peace from God the Father, and from our Lord Jesus Christ,

⁴ Who gave himself for our sins, that he might deliver us from this present evil world, according to the will of God and our Father:

⁵ To whom be glory for ever and ever. Amen.

⁶ I marvel that ye are so soon removed from him that called you into the grace of Christ unto another gospel:

⁷ Which is not another; but there be some that trouble you, and would pervert the gospel of Christ.

⁸ But though we, or an angel from heaven, preach any other gospel unto you than that which we have preached unto you, let him be accursed.

⁹ As we said before, so say I now again, If any man preach any other gospel unto you than that ye have received, let him be accursed.

¹⁰ For do I now persuade men, or God? or do I seek to please men? for if I yet pleased men, I should not be the servant of Christ.

²⁰ Now the things which I write unto you, behold, before God, I lie not.

²¹ Afterwards I came into the regions of Syria and Cilicia;

²² And was unknown by face unto the churches of Judaea which were in Christ:

²³ But they had heard only, That he which persecuted us in times past now preacheth the faith which once he destroyed.

²⁴ And they glorified God in me.

¹ Then fourteen years after I went up again to Jerusalem with Barnabas, and took Titus with me also.

² And I went up by revelation, and communicated unto them that gospel which I preach among the Gentiles, but privately to them which were of reputation, lest by any means I should run, or had run, in vain.

³ But neither Titus, who was with me, being a Greek, was compelled to be circumcised:

⁴ And that because of false brethren unawares brought in, who came in privily to spy out our liberty which we have in Christ Jesus, that they might bring us into bondage:

⁵ To whom we gave place by subjection, no, not for an hour; that the truth of the gospel might continue with you.

¹ І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.

² І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,

³ що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:

⁴ часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.

⁵ І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.

⁶ Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,

⁷ і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.

⁸ (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )

⁹ І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.

¹⁰ І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.

¹¹ Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.

¹² І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.

¹³ І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.

¹⁴ А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.

¹⁵ І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.

¹⁶ І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.

¹⁷ І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.

¹⁸ І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.

¹⁹ Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.

²⁰ І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.

¹ Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.

² Знайшли ж камінь відкочений від гробу.

³ І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.

⁴ І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

⁵ Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

⁶ Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

⁷ глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.

⁸ І згадали слова Його,

⁹ і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

¹⁰ Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.

¹¹ І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

¹² Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

¹³ І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

¹⁴ І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

¹⁵ І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

¹⁶ Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

¹⁷ Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

¹⁸ Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

¹⁹ І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,

²⁰ як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.

²¹ Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;

²² тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,

²³ і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

²⁴ І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.

²⁵ І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

²⁶ Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

²⁷ І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.

²⁸ І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.

²⁹ Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

³⁰ І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.

³¹ Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

³² І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

³³ І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,

³⁴ як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.

³⁵ І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

³⁶ Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

³⁷ Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

³⁸ І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

³⁹ Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

⁴⁰ І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

⁴¹ Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

⁴² Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

⁴³ І взявши, їв перед ними.

⁴⁴ Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

⁴⁵ Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

⁴⁶ і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

⁴⁷ і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

⁴⁸ Ви ж сьвідки сього.

⁴⁹ І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

⁵⁰ І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

⁵¹ І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

⁵² Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

⁵³ і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.